Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 76 77 78 79 80 81 82... 212 213 214
|
|
|
|
шкідливих домішок, Фосфору та Сульфуру не перевищує 0,035 %. Літера А в кінці марки свідчить про те, що сталь є високоякісною і містить менше, ніж якісні сталі, Сульфуру та Фосфору (не більше 0,025 % кожного елемента), наприклад 20ХНЗА. Літера Ш, проставлена через дефіс в кінці марки, означає надвисокоякісну сталь (Р 0,025 %, S 0,015), наприклад 08X13-Ш. Число на початку марки або його відсутність вказує на середню масову частку Карбону. У марці конструкційної легованої сталі це переважно двоцифрове число (ГОСТ 4543-71); воно засвідчує середню масову частку Карбону у сотих частках відсотка (зокрема, сталь ЗОХ містить близько 0,30 % С, а сталь 08X13 0,08 % С). В інструментальних легованих сталях (ГОСТ 5950-73) на початку марки ставлять число, яке означає середню масову частку Карбону в десятих частках відсотка (наприклад, сталь 9ХВГ містить близько 0,9 % С, а 5ХВН 0,5 % С). Початкову цифру, як правило, не ставлять, якщо середня масова частка Карбону дорівнює або незначно перевищує 1 % (зокрема, сталь ХВГ містить 0,90...1,05 % С). В окремих марках сталей вміст Карбону показують за середньої масової частки понад 1 % (сталь 13Х містить 1,25...1,40 % С). Кожний легувальний елемент у марці сталі позначають певною літерою: А (всередині марки) Нітроген, Б Ніобій, В Вольфрам, Г Манган, Д -Купрум, К Кобальт, М Молібден, Н Нікол, Р Бор, С Силіцій, Т Титан, Ф Ванадій, X Хром, Ц Цирконій, Ю Алюміній. Цифри після літер показують приблизну масову частку відповідного легувального елемента у відсотках. За масової частки легувального елемента, меншої за 1 %, цифра не ставиться; дійсну концентрацію його визначають за стандартом. З цих узагальнених правил позначення марок сталей є винятки, які стосуються окремих груп сталей. Так, зокрема високолеговані інструментальні швидкорізальні сталі (ГОСТ 19265-73) позначають літерою Р (з англ. rapid швидкий). Наступне за нею число показує масову частку основного легувального елемента Вольфраму у відсотках (від 2,0 до 18,0 %). Швидкорізальні сталі, окрім нього, містять 0,75...1,10 % С; 3,0...4,4 % Сг; 1,0...3,0 % V, але у такій кількості їх у марці сталі не позначають. Проте вказують вміст Ванадію (2,0...4,0 %), Кобальту (5,0... 10,0 %) та Молібдену (до 5%), як наприклад Р9Ф5, Р9К10та Р6М5К5. У позначенні марок підшипниковш сталей (ГОСТ 801-78) літери та цифри означають: Ш на початку марки підшипникова; X легована Хромом; 4, 9, 15, 20 середня масова частка Хрому (відповідно 0,4; 0,9; 1,5; 2,0 %); СГ легована Силіцієм та Манганом. Зокрема, ШХ15СГпідшипникова сталь, що містить 0,95...1,05 % С; 0,40...0,65 % Si; 0,90... 1,20 % Мп; 1,30... 1,65 % Сг; не більше 0,30 % Ni; 0,25 % Си; 0,02 % S; 0,027 % Р; 0,5 % (Ni+Cr), решта Fe. Марки електротехнічної TOHKonwCTOEo'i сталі позначають чотиризначними числами (ГОСТ 21427.0-75). Перша цифра означає клас за структурним станом та видом прокатування (1 гарячокатана ізотропна, 2 холоднокатана ізотропна; З холоднокатана анізотропна з ребровою текстурою). Друга цифра характеризує вміст Силіцію (О до 0,4 % нелегована, 1 0,4...0,8 %; 2 0,8...1,8 %; З 1,8...2,8 %; 4 2,8...3,8 %; 5 3,8...4,8 %). Третя вказує основну нормовану характеристику: О питомі втрати за магнітної індукції 1,7 Т та частоти 50 Гц (Рі,7/5о); 1 питомі втрати за магнітної індукції 1,5 Т та частоти 50 Гц (Л,5/5о); 2 питомі втрати за магнітної індукції 1,0 Т та частоти 400 Гц (Л,о/4оо); 6, 7 магнітна індукція за напруженості поля відповідно 0,4 А/м (^0,4) та 10 А/м (і5іо). Разом перші три цифри означають тип сталі, четверта її порядковий номер (з додатковими стандартними даними про властивості). Наприклад, сталь марки 3411 холоднокатана анізотропна електротехнічна сталь (товщина стрічки 0,35 мм) з ребровою текстурою, що містить 2,8...3,8 % Si; далі за вимогами стандарту: P\^sisq = 1,75 Вт/кг; магнітна індукція за напруженості магнітного поля 2500 А/м 1,75 Т (четверта цифра). 2,12,2.9. Принципи класифікації легованих сталей Леговані сталі класифікують за хімічним складом, сумарною часткою легувальних елементів, структурою та призначенням тощо. За хімічним складом сталі поділяють залежно від основних легувальних елементів на хромові, хромонікелеві, хромонікельмолібденові тощо. За сумарною часткою легувальних елементів розрізняють малолеговані сталі (містять до 2,5 % легувальних елементів), середньолеговані (2,5... 10 %), високолеговані (понад 10 %). За структурою сталі класифікують за двома способами: у рівноважному стані після відпалу (класифікація за Оберхоффером) та після охолодження зразків невеликих розмірів на повітрі від 900 °С (класифікація за Пйє). Леговані сталі за структурою у рівноважному стані поділяють на такі класи (рис. 2.12.3): -доевтектоїдні, що містять у структурі легований ферит та легований перліт (евтектоїд суміш легованого фериту і карбідів); -евтектоїдні зі структурою легованого перліту; -заевтектоїдні, до фазового складу яких, окрім легованого перліту, входять надлишкові вторинні карбіди типу М3С, що виділяються під час охолодження з аустеніту; -ледебуритні, у структурі яких присутня евтектика типу ледебуриту, що утворилася під час кристалізації з розплаву; -аустенітні ; -феритні . Доевтектоїдні, евтектоїдні та заевтектоїдні сталі одержують за невеликої кількості легувальних елементів і незалежно від ступеня дисперсності ферито-карбідної суміші їх об'єднують в один перлітний клас. Фазовий склад сталей ледебуритного класу формується внаслідок значного зміщення вліво точок 5* та £* діаграми Ре-ГезС під впливом легування Вольфрамом, Молібденом, Хромом тощо. Під час гарячої обробки тиском ледебурит подрібнюється на зерна аустеніту та глобулярні часточки первинних карбідів. Сталі аустенітного класу зберігають структуру аустеніту аж до плавлення. Така термічна стабільність легованого ^"-твердого розчину забезпечується відповідною кількістю ^^-стабілізаторів (Ni, Мп, N, Ni+Cr, Mn+Cr тощо) та складніших їх композицій у складі сталі (рис. 2.12.1, а). За малого вмісту Карбону та значної кількості а-стаблізаторів (Сг, Мо, W, V, Si, Al тощо) утворюється структура легованого фериту з невеликою кіль 155 154
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 76 77 78 79 80 81 82... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
