Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 73 74 75 76 77 78 79... 212 213 214
|
|
|
|
2.12. структура, властивості й застосування легованих сталей 2,12.1. Мета роботи Вивчити будову та класифікацію легованих сталей, ознайомитись з їх властивостями та застосуванням; самостійно провести дослідження структури окремих легованих сталей. 2.12.2. Теоретичні основи легованими називають сталі, до яких для одержання наперед бажаних властивостей додають певні хімічні елементи, що мають назву легувальних. легувальні елементи в сталі можуть: -входити до складу твердих розчинів з феритом, аустенітом чи цементитом; -утворювати власні карбіди; -брати участь в утворенні неметалевих та інтерметалевих сполук (за високого їх вмісту у складі сталі); -не взаємодіяти з компонентами сталі, перебуваючи у вільному стані (Плюмбум та Купрум). За винятком Карбону, Нітрогену, Гідрогену і частково Бору, легувальні елементи утворюють із залізом тверді розчини заміщення. Карбон, Нітроґен, Гідроген перебувають у твердих розчинах проникнення, а Бор у змішаних твердих розчинах. Вивчаючи вплив легувальних елементів на будову та властивості сталей, розглядають їх взаємодію у рівноважному стані та за нерівноважних умов охолодження з кожним із основних компонентів сталі Ферумом і Карбоном. 2,12,2,1. Вплив легувальних елементів на перетворення у сплавах на основі заліза Легувальні елементи, розчиняючись у Ферумі, впливають на положення критичних температур фазових перетворень А, та А4, які визначають температурні діапазони існування ата ^"-твердих розчинів на його основі. За впливом на положення критичних температур А, та А4 легувальні елементи поділяють на дві групи: аі ^^-стабілізатори. ^стабілізатори, знижуючи критичну температуру Феруму А, та підвищуючи А4, розширяють тим самим температурний діапазон існування ^"-твердого розчину. Такими елементами є Нікол, Манган, Кобальт, Карбон, Нітроґен, Купрум. У сплавах Феруму з Ніколом, Манґаном та Кобальтом точка А4 підвищується до лінії солідуса, а точка А, за достатньої концентрації легувального елементу, може знизитись до кімнатної температури. Утворюється діаграма фазової рівноваги з відкритою ^зоною (рис. 2.12.1, а). Сталі за концентрації ле-148 гувального елементу більше точки М у рівноважному стані за кімнатної температури мають структуру аустеніту; нагрівання їх аж до точки плавлення не супроводжується фазовими перетвореннями. Такі сталі називають аустенітними. Карбон, Нітроґен, Купрум та Цинк в подібний спосіб впливають на положення критичних температур Лз та/44. Проте вони утворюють із залізом діаграми фазової рівноваги з розширеною, але замкненою у-зоною. "-стабілізатори, перебуваючи у твердому розчині з Ферумом, підвищують критичну температуру Лз та знижують А4. Тим самим вони розширяють зону існування а-твердого розчину та замикають зону ^"-твердого розчину. Більшість легувальних елементів цього типу (Хром, Молібден, Вольфрам, Ванадій, Силіцій, Алюміній, Титан тощо) за певної їх концентрації у сплавах викликають злиття критичних температур Лз та А4, утворюючи з Ферумом діаграми фазової рівноваги із повністю замкненою ;*-зоною (рис. 2.12.1, б). Понад певну концентрацію легувального елементу (більше точки ЛО сплави зберігають структуру легованого фериту аж до плавлення. Такого типу сталі називають феритними. Бор, Ніобій та Цирконій також належать до цієї групи сплавів і навіть за малого вмісту викликають звуження ;^зони. Проте внаслідок малої їх розчинності у Ферумі, вона є незамкненою, тому в сталях утворюються двофазні структури. t Т Т \ а t р а fe м ni.co, мп fe n сг, si, мо, w б Рис. 2.12.1. Схеми діаграм фазової рівноваги Ф ерум-легу вальний елемент: а-з у-стабілізаторами; б-з а-стабілізаторами Сучасні сталі є складнолегованими сплавами, тому аналіз їх фазового складу проводять на підставі аналізу одночасного впливу трьох та чотирьох тощо хімічних елементів. Карбон як основний компонент сталі переважно збільшує розчинність інших легувальних елементів в складнолегованих ^"-твердих розчи 149
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 73 74 75 76 77 78 79... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
