Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 69 70 71 72 73 74 75... 212 213 214
|
|
|
|
аустенітизуванні краще гальмує розростання аустенітних зерен, забезпечує вищу міцність та в'язкість структури після неповного гартування (зернистий цементит і однорідніший за хімічним складом мартенсит). Сфероїдизувальний відпал може проводитись за різними температурними режимами нагрівання й витримування поблизу температури Лcj: -витримування вище Ас, в інтервалі 760...820 °С (що більше Карбону й легувальних елементів у сталі, то вища температура) з подальшим короткочасним чи тривалішим витримуванням між температурами Лсі і Аг^ -циклічний (маятниковий) режим, який полягає у кількаразовому повторенні циклу: нагрівання сталі вище Аси витримування, остуджування до підкритичної температури (650...700 °С), витримування; це найефективніший режим, що забезпечує повне сфероїдизування пластинчастого цементиту. Після нагрівання й витримування вироби дуже повільно охолоджують з піччю до 550...600 °С, а потім на повітрі. Ізотермічний відпал є різновидом повного відпалу і відрізняється від нього способом охолодження. Вироби охолоджують з температури повного відпалу в соляній ванні, нагрітій до температури ізотермічного витримування нижче Аг, (~ 650 °С), витримують у ній до завершення перетворення аустеніту в перліт, після чого продовжують охолодження на повітрі. Супроти повного відпалу ізотермічний забезпечує одноріднішу феритно-перлітну структуру в об'ємі виробів та скорочує тривалість охолодження, особливо ефективно для легованих сталей. Нормапізаційний відпал {нормачізація) полягає у нагріванні сталей на ЗО...50 °С вище від температури Лсз (для доевтектоїдних сталей) і Лсст (для заевтектоїдних сталей) (рис. 2.11.2), витримуванні при цій температурі та охолодженні на повітрі, що забезпечує перетворення аустеніту в перлітному інтервалі (рис. 2.11.3, крива охолодження Уі). Оскільки перетворення відбувається при більшому переохолодженні, ніж при охолодженні з піччю, то за однакових інших умов утворюється дисперсніший перліт (сорбіт -дисперсна механічна суміш фериту й пластинчастого цементиту), зменшується кількість фериту в доевтектоїдних сталях і цементиту в заевтектоїдних, дещо зростає твердість і міцність сталі. Проти інших видів відпалу нормалізаційний відпал технологічніший та економічніший. Він не тільки усуває такі структурні дефекти, як грубозернистість, різнозернистість, рядковість, цементитну сітку в заевтектоїдних сталях, але, подрібнюючи структуру, забезпечує після наступного гартування утворення одноріднішого за складом і твердістю мартенситу. Нормалізація застосовується не тільки як пом'якшувальний відпал, але й як завершальна термічна обробка, що заміняє гартування та високотемпературний відпуск для динамічно малонавантажених деталей з вуглецевих і легованих сталей. 2JL2.3. Гартування Гартування сталі забезпечує підвищення її твердості, зносотривкості й міцності. 140 Сталі під час гартування нагрівають до температури утворення аустеніту, витримують і швидко охолоджують зі швидкістю, більшою за критичну швидкість гартування У^р (рис. 2.11.3). При цьому аустеніт переохолоджується до таких низьких температур, за яких стрімко сповільнюється дифузійний рух атомів Карбону. Тому вони не мають змоги покинути кристалічну гратку аустеніту до початку алотропного перетворення Fcy у РЄц і утворити цементит, як за дифузійного перлітного перетворення під час відпалу. Алотропне перетворення, що відбувається без дифузійного переміщення атомів, фіксує весь надлишковий вміст Карбону в кристалічній гратці Ре^, спотворюючи її від кубічної до тетрагональної. Так утворюється мартенсит перенасичений твердий розчин проникнення Карбону в Рєц, який унаслідок пружного спотворення ґратки має високі твердість та крихкість. Ступінь спотворення ґратки мартенситу оцінюють за тетрагоиальністю відношенням періодів с і а (сІа\). Що більший вміст Карбону в сталі, то більша тетрагональність, а отже, більша твердість і крихкість мартенситу. Мартенситне перетворення відбувається за неперервного охолодження в інтервалі між температурою початку Мп та температурою закінчення М^ перетворення (рис. 2.11.3). Температурний інтервал утворення мартенситу залежить від хімічного складу сталі і знижується зі збільшенням вмісту Карбону й більшості легувальних елементів (за винятком Алюмінію й Кобальту, які піднімають інтервал до вищих температур). Тому для багатьох сталей, зокрема вуглецевих з вмістом Карбону, більшим за 0,6 %, мартенситне перетворення завершується за температур, нижчих від кімнатної температури. Охолодження цих сталей під час гартування в охолоджувальних середовищах кімнатної температури не забезпечує завершення мартенситного перетворення і в структурі загартованої сталі, крім мартенситу, залишається неперетворений аустеніт, який називають аустенітом залишковим. Залежно від температури нагрівання розрізняють повне й неповне гартування (рис. 2.11.2). Повне гартування полягає у нагріванні сталі до температури на ЗО.. .50 °С вищої від Лсз (для доевтектоїдних сталей) чи Лсст (для заевтектоїдних сталей) (рис. 2.11.2) і витримуванні до повного завершення аустенітного перетворення в усьому об'ємі виробів, тобто утворення лише аустеніту. Неповне гартування полягає в нагріванні сталі до температури на ЗО...50 °С вищої від Лс, для завершення евтектоїдного перетворення перліту в аустеніт (рис. 2.11.2); при цій температурі витримування в доевтектоїдних сталях, крім аустеніту, зберігається ферит, у заевтектоїдних сталях цементит. Для доевтектоїдних сталей переважно застосовують повне гартування, оскільки після неповного гартування в структурі сталі, крім мартенситу, залишається ферит, який зменшує твердість сталі. Для заевтектоїдних сталей застосовують неповне гартування, яке, якщо порівняти з повним, збільшує твердість за рахунок присутності в структурі, крім мартенситу, цементиту вторинного та зменшення кількості залишкового аустеніту, дещо зменшує схильність до крихкого руйнування внаслідок утворення дисперснішого мартенситу та менших гартівних напружень. 141
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 69 70 71 72 73 74 75... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
