Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 64 65 66 67 68 69 70... 212 213 214
|
|
|
|
За площею, яку займає перліт 5^, можна приблизно визначити вміст Карбону в сталі, припускаючи, що весь він зосереджений в перліті (0,77 %). Для цього користуються формулою: •0,77 С = 100 (2.11.1) Сталь з вмістом близько 0,77 % С є евтектоїдиою. Після відпалу така сталь має структуру пластинчастого перліту і складається з пластинок фериту та цементиту, що чергуються (рис. 2.10.2, в ). Товщина пластинок фериту в 7 разів більша за товщину пластинок цементиту. Внаслідок сфероїдизувального відпалу утворюється зернистий перліт, у якому цементит має зернисту (глобулярну) будову (рис. 2.10.2,Уі(С). Сталі, що містять від 0,77 до 2,11 % С, належать до заевтектоїдних. Після повного відпалу структура заевтектоїдних сталей (рис. 2.10.2,3) складається з колоній перліту, які оточені неперервною сіткою цементиту вторинного (Ц\\). За такого взаємного розташування структурних складових сталь є крихкою, тому для заевтектоїдних сталей застосовують неповний відпал, після якого цементит вторинний зосереджується у перлітних колоніях. Кількість цементиту вторинного збільшується зі зростанням вмісту Карбону в сталі. Дефекти структури сталей виникають у разі недотримання технологічних процесів виробництва сталі та подальшої обробки напівфабрикатів та виробів. Нагрівання сталі до високих температур і тривала витримка за таких умов викликає утворення грубого аустенітного зерна, розмір якого після охолодження успадковують ферит та перліт. Сталь з такою структурою називають перегрітою (рис. 2.10.3, а). Грубозерниста структура є причиною крихкого руйнування. У структурі перегрітої сталі часто спостерігають відманштеттову структуру з характерною пластинчастою формою зерен фериту (рис. 2.10.3, б). Обидва дефекти структури виправляють відпалом. Рядковість у розташуванні фериту та перліту викликає значну анізотропію механічних властивостей та погіршує здатність оброблятися різанням. Рядковість може викликати недотримання технологічного процесу гарячої обробки тиском. Значно частіше вона виникає внаслідок забруднення сталі неметалевими часточками (переважно сульфідами, але й оксидами, силікатами, нітридами), а також через ліквацію Фосфору. Рядковість структури, викликана неметалевими часточками, не виправляється відпалом. За ступенем розкислення та умовами проведення процесу розрізняють сталі: -киплячі (в марці скорочено позначають "кп"). -напівспокійні ("пс"); -спокійні ("сп"); Киплячі сталі розкислюють тільки фероманґаном, тому металевий розплав містить підвищену кількість FeO, який взаємодіє з розчиненим у ньому Карбоном і утворює CO. Бульбашки СО створюють ефект кипіння металу. 130 п ф Рис. 2.10.3. Дефекти мікроструктури доевтектоїдних сталей, хІОО: а грубозернистість; б відманштеттова структура; в рядковість Спокійні сталі одержують повним розкисленням металевого розплаву фероманґаном, феросиліцієм та алюмінієм у печі, а потім у ковші. Вони кристалізуються без виділення газів під час охолодження. Напівспокійні сталі за ступенем розкислення і за механічними властивостями займають проміжне положення. Сталі трьох способів розкислення мало відрізняються за статичною міцністю границі текучості та міцності у спокійних та напівспокійних сталей тільки на 10...20 МПа вищі, ніж у киплячих. Проте за ударною в'язкістю та температурою переходу з в'язкого у крихкий стан киплячі сталі істотно поступаються спокійним. Зокрема, температура переходу сталі СтЗкп з в'язкого у крихкий стан на ЗО...40 °С вища, ніж СтЗсп. Сталі трьох способів розкислення мають також різну пластичність, що зумовлено неоднаковою масовою часткою Силіцію. Вона найбільша в спокійній сталі (0,15...0,30 %) і найменша в киплячій (до 0,05 %). Унаслідок меншої концентрації Силіцію в фериті киплячі сталі найпластичніші, але найбільш схильні до деформаційного старіння. За якістю, яку визначає вміст шкідливих домішок (Сульфуру та Фосфору), сталі класифікують незвичайної якості, якісні та високоякісні. Сталі звичайної якості, особливо киплячі, найдешевші. У процесі виробництва їх найменше очищають від шкідливих домішок. Масова частка Сульфу-РУ У сталях звичайної якості не перевищує 0,05 %, Фосфору не більше 0,04 %, Нітрогену не більше 0,008 %. Сталі розливають у великі виливки, тому в них 131
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 64 65 66 67 68 69 70... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
