Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 63 64 65 66 67 68 69... 212 213 214
|
|
|
|
полягає тільки у поліпшенні здатності автоматних сталей оброблятися різанням. Фосфор також негативно впливає на конструкційну міцність сталі. Розчиняючись у фериті, він зміцнює його, але водночас викликає холодноламкість -зменшення в'язкості за низьких температур. Кожні 0,01 % Р підвищують температуру переходу з в'язкого у крихкий стан на 20...25 °С. Схильність сталі до цього виду окрихчення посилюється зі збільшенням вмісту в ній Карбону. Вміст Фосфору, як і Сульфуру, визначає якість сталі, тому його концентрацію обмежують не більше 0,04 % в сталях звичайної якості. Оксиген та Нітроген навіть у незначній кількості приховані шкідливі домішки в сталі. Вони утворюють крихкі неметалеві фази оксиди та нітриди, які є концентраторами напружень, і тому значно знижують опір сталі циклічним та динамічним навантаженням. Підвищена концентрація Нітрогену у сталі викликає деформаційне старіння, унаслідок якого матеріал зміцнюється та втрачає пластичність. Атоми Нітрогену в холоднодеформованій сталі скупчуються на дислокаціях (виникають хмари Коттрелла) і гальмують їх рух. Наслідком деформаційного старіння є неприпустиме утворення надривів та смуг ковзання на поверхні виробів, одержуваних холодним листовим штампуванням. Гідроген у твердому розчині скупчується поблизу дислокацій, а у вільному стані у порах. Він викликає окрихчення сталі, що посилюється внаслідок утворення флокенів внутрішніх надривів, які виникають під дією високого тиску через виділення Гідрогену під час охолодження виливків. Флокени у зламі виглядають як плями білого кольору, а на поверхні шліфа як дрібні тріщини. Випадкові домішки надходять до складу сталі з вторинної сировини або з руд окремих родовищ. Зі скрапу до складу сталі потрапляють Станум, Плюмбум, Купрум та інші хімічні елементи. Загалом такі хімічні елементи негативно впливають на в'язкість та пластичність сталі. 2,10.2,2, Класифікація вуглецевих сталей Вуглецеві сталі класифікують за структурою у рівноважному стані, ступенем розкислення, призначенням та якістю. За вмістом вуглецю, а, отже, й за мікроструктурою залізовуглецеві сплави поділяють на технічне залізо, доевтектоїдні, евтектоїдні та заевтектоїдні сталі. Мікроструктуру вуглецевих сталей у рівноважному стані за кімнатної температури характеризує діаграма Ре-ГезС. Сплави, що містять менше 0,02 % С, називають технічним залізом. їх мікроструктура складається з фериту (Ф) і цементиту третинного (//щ). Розташовуючись на границях зерен (рис. 2.10.2, а), цементит третинний значно зменшує ударну в'язкість технічного заліза. Доевтектоїдні сталі містять від 0,02 до 0,77 % С. Мікроструктура доев-тектоїдних сталей складається з фериту та перліту (П). Після травлення 4 % розчином нітратної кислоти в етиловому спирті ферит має вигляд світлих, а перліт темних зерен. Чим більша концентрація Карбону, тим менша кількість фериту у структурі сталі (рис. 2.10.2, 6-д). За вмісту 0,6...0,7 % С в сталі ферит утворює облямівку навколо колоній перліту (рис. 2.10.2, д). П Цп п. Рис, 2,10,2, Мікроструктури вуглецевих сталей: а технічне залізо, х 500; б, в, г, д доевтектоїдні сталі відповідно з 0,15; 0,35; 0,55; 0,70 % С, х200; е, ж евтектоїдні сталі зі структурами пластинчастого та зернистого перліту, х200; з заевтектоїдна сталь з 1,0% С, х200\ ферит; П~ перліт; Ци цементит вторинний; Цщ цементит третинний 128 129
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 63 64 65 66 67 68 69... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
