Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7... 211 212 213 214
|
|
|
|
ЧАСТИНА I МЕТАЛУРГІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО 1.1. СКЛАД, БУДОВА Й ВЛАСТИВОСТІ РУД LLL Мета роботи Ознайомитись зі складом, особливостями будови, фізико-механічними властивостями та розповсюдженням родовищ руд металургійних виробництв; набути практичних навиків у визначенні типу руди за зовнішніми ознаками. 7.7.2. Теоретичні основи LL2,L Загальна характеристика руд У природних умовах усі метали, окрім самородних платини, золота, срібла та міді, перебувають у сполуках з іншими хімічними елементами Карбоном, Оксиґеном, Сульфуром, Флюором, Хлором тощо. У виробництві чорних та кольорових металів застосовують різноманітні корисні копалини руди. Промислова руда є гірською породою, або мінеральною речовиною, з якої за сучасного рівня розвитку техніки економічно вигідно видобувати метал. У природі руди формуються з відкладень оруднювальних мінералів з нерудними та домішками. Оруднювальна речовина складається зі сполук металу: оксидів, гідрооксидів, сульфідів, карбонатів тощо. Нерудна речовина, утворює пусту породу, у якій переважно містяться пісковик (SiOz), глиняна складова (АІ20з-8і02-Н20), рідше вапняк (СаСОз) та доломіт (CaCOs'MgCOs). Домішки за впливом на властивості металу або технологію процесу поділяють на корисні та шкідливі. Руду називають за одним або кількома металами, що входять до його складу: залізна, марганцева, мідна, алюмінієва або мідно-нікелева, мідно-кобальтово-нікелева тощо. Питання про доцільність використання руди вирішують залежно від фізичних та хімічних властивостей гірської породи, її запасів на земній кулі та в окремій країні, загального рівня розвитку її економіки, інтенсивності видобування, умов транспортування, здатності збагачуватися, рівня технології вилучення металу тощо. Наприклад, частка Феруму у промислових залізних рудах становить ЗО...60 %; для інших металів вона може бути значно меншою: так, Купруму 3...5 %, Ніколу 0,3...1,0 %, Молібдену 0,005...0,02 %. Оскільки запаси багатих руд поступово вичерпуються, постійною тенденцією у світовій практиці видобування копалин є зменшення вмісту в них частки корисних речовин. Якщо частка Феруму в рудах, які видобували в СРСР у 1940 році, становила 55 %, то у 1987 році вона вже становила тільки близько 33 %. 7.7.2.2. Залізні руди Залізні руди переважно складаються зі сполук Феруму з Оксиґеном та диоксиґеном Карбону: безводного оксиду Феруму або гематиту, водного оксиду Феруму, магнетиту та сидериту. Гематит РєіОз містить 70,1 % Fe, має густину 5,0...5,2 г/см\ твердість (тут і далі за Моосом) 5,5...6,0. Водний оксид Феруму хімічна сполука тРе20з-"Н20 зі змінною кількістю сорбованої води, залежно від кількості якої розрізняють декілька мінералів: тур'їт 2Ре20з-Н20, гетит Ре20з-Н20, лимоніт 2Ре20з-ЗН20, лімніт Ре20з-ЗН20 тощо. Вміст Феруму у водних оксидах коливається від 66,1 % у тур'їті до 52,2 % у лімніті. Магнетит Рез04 містить 72,4 % Fe. Густина мінералу 4,9...5,2 г/см\ його твердість 5,5...6,5. Він має залізочорний колір, металевий блиск і є магнітним до 580 Т. Сидерит РеСОз містить 48,2 % Fe. Має жовтувато-сірий або сіруватий колір. Густина мінералу 3,9...4,0 г/см^ твердість 3,5...4,5. Руди безводного оксиду Феруму або червоного залізняку оруднюються гематитом. Червоний залізняк переважно містить до 55...60 % Fe, а у деяких різновидах його концентрація становить близько 69,5 %. Фізичний стан руд цього типу різноманітний від щільних грудок до пилоподібного з кольором від червоного (рис. 1.1.1, а) до темно-сірого, навіть чорного. Проте на фарфоровій поверхні руда завжди дає червону риску. Здатність червоних залізняків відновлюватись здебільшого висока. Пуста порода таких руд переважно складається з Si02 та АІ2О3. За великої кількості пісковику (ЗО...40 %) червоні залізняки з вмістом 40...50 % Fe називають кварцитами. Руди водного оксиду Феруму переважно складаються з лимоніту та гетиту і носять назву бурих залізняків. Вміст Феруму в промислових рудах становить 37..55 %, частіше 25...40 %. Вони характеризуються підвищеною концентрацією Фосфору (0,3...0,5 %), іноді до їх складу входить Ванадій (0,03...0,06 %), Родовища мають вигляд пухких порід з кольором від жовтого до бурого {рис. 1.1.1, б). Внаслідок пористості в бурих залізняках у великій кількості присутня хімічно зв'язана, адсорбована та гігроскопічна волога. Здатність бурих залізняків відновлюватися є високою. Пуста порода глиняна, іноді в суміші з пісковиками. Бурі залізняки використовують у відносно невеликій кількості через підвищену вологість і погану здатність збагачуватися. Руди магнітного оксиду Феруму або магнітного залізняка мають вигляд щільних грудок з дрібнокристалічною будовою (рис. 1.1.1, в.). Магнітний залізняк містить 55...60 % Fe (інколи 16...30 % Fe), 0,02...2,5 % S, 0,02...0,7 % Р. Пуста порода найчастіше складається з S'lOi та АІ2О3. Магнітні залізняки через високу щільність важко відновлюються. Руди, основним мінералом яких є сидерит, називають шпатовими залізняками (рис. 1.1.1, г.). Переважно це міцна гірська порода з вмістом ЗО...40 % Fe. Шпатові залізняки перед збагаченням випалюють для зменшення міцності та надання пористості сидеритові. Криворізький залізорудний басейн в Україні одне з найбільших родовищ У світі, у якому видобувають бідні (35...45 % Fe) й багаті (58...62 % Fe) залізні
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7... 211 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
