Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 46 47 48 49 50 51 52... 212 213 214
|
|
|
|
22 розділяє пучок променів на дві частини, забезпечуючи бінокулярне спостереження. Промені, відбиті від нахилених до оптичної осі мікроскопа ділянок поверхні, не потрапляють в об'єктив. Тому в полі зору окуляра нахилені ділянки є темними, перпендикулярні світлими. Так формується зображення структури, темними елементами якої є мікротріщини, пори, границі зерен, неметалеві виділення, сірими рельєфні перпендикулярні до оптичної осі ділянки, світлими гладкі перпендикулярні до осі ділянки. Спостереження в темному попі дає обернене (негативне) зображення структури супроти структури, отриманої в світлому полі. Елементи структури, які в світлому полі виглядають темними, при спостереженні в темному полі стають світлими, і навпаки. Пластинку 14, лінзу б і діафрагму 7 заміняють кільцевою діафрагмою 5, центральна зона якої екранована. Світло проходить через неї, відбивається від кільцевого дзеркала 75 і, минаючи об'єктив 76, потрапляє на параболічний конденсор 77, який збирає його в пучок і скеровує на поверхню мікрошліфа 18. Після відбивання від поверхні світло проходить через об'єктив 16 і потрапляє в окуляр 9. Оскільки в об'єктив потрапляють лише промені, відбиті від нахилених поверхонь, рельєфні ділянки структури виглядають світлими, а гладкі перпендикулярні до осі темними. Спостереження в поляризованому світлі дає змогу розрізняти оптично анізотропні складники структури. Для одержання поляризованого світла за конденсором 2 розташовують поляризатор 5, а перед окуляром аналізатор ІЗ. Дослідження в поляризованому світлі можна виконувати двояко: -використання лише поляризатора уможливлює ідентифікування фаз із анізотропними оптичними властивостями, оскільки поляризоване світло неоднаково поглинається їхніми поверхнями залежно від напрямку падіння. Тому обертання столика з мікрошліфом змінюватиме колір і яскравість зображення цих фаз; -поляризатор і аналізатор виставляються так, щоб напрямки світлових коливань взаємно перехрещувалися. Плоскополяризований промінь, відбитий від ізотропної поверхні, є також плоскополяризований і обертанням аналізатора може бути погашений. Якщо поверхня анізотропна, то відбитий промінь поляризується еліптично і аналізатор не може його погасити. Отже, ізотропні ділянки структури будуть темними, натомість анізотропні з обертанням аналізатора періодично змінюватимуть яскравість. Конструкція мікроскопа. Предметний столик ЗО закріпляється на основі 33 мікроскопа гвинтом 32 (рис. 2.7.2). Його повздовжнє переміщення здійснюють ручкою 36, а поперечне ручкою 35, які розташовані на одній осі. Мікрошліф закріпляють на столику пружинними притискачами 29. Обертають столик ручками ЗІ і фіксують гвинтом 37. На штативі 19 закріплений тубус 27, грубе переміщення якого у вертикальному напрямку для фокусування зображення здійснюють ручкою 42, а тонке мікрометричне ручкою 43. Оптична довжина тубуса 200 мм. У паз тубуса вставляється аналізатор, який може повертатись в межах від 0^ до 90^. Відлік кута повертання виконується за шкалою 24. За відсутності аналізатора паз закривається затулкою 26. 94 Револьвер 28 з об'єктивами для роботи в світлому полі встановлюється в напрямні тубуса. Для роботи в темному полі його міняють на окремий об'єктив, а ручкою 25 виводять пластинку 14 за межі променя. Бінокулярна насадка 22 з окулярами кріпиться на тубусі гвинтом 23, а освітлювач 41 гвинтом 20. Лампа розжарювання в патроні 39 центрується гвинтами 40. її живлення забезпечується від мережі змінного струму напругою 220 В через блок живлення. У висувній планці 3Q кріпиться ірисова діафрагма 7 і діафрагма 8 темного поля. У паз 21 вставляється світлофільтр або поляризатор. У комплекті мікроскопа є компенсаційні окуляри зі збільшенням 6,3^ 10"", 12,5"" і 16"", об'єктиви для роботи в світлому полі малого збільшення F = 25 (фокусна відстань, мм) і А = 0,25 (числова апертура), середнього збільшення F = \6, А = 0,30, великого збільшення F = 6,3, А = 0,65 та два об'єктиви для роботи в темному полі F =25, А = 0,\1 \ F = 6,3, А = 0,60. Комбінацією цих окулярів і об'єктивів можна забезпечити збільшення мікроскопа в межах від 50 до 507 разів. 2.7.2,4, Виготовлення мікроіиліфів Об'єктом мікроскопічних досліджень є мікрошліф зразок з відповідно приготованою поверхнею для дослідження. Виготовлення мікрошліфа складається з таких операцій, як вирізування зразка з досліджуваного матеріалу чи виробу, шліфування, полірування й травлення поверхні. Вирізування й закріплення зразків. Вибір місця вирізування зразка диктується метою металографічного дослідження. Так, якщо необхідно визначити природу дефекту в металі, потрібно вирізати зразок у такий спосіб, щоб цей дефект виходив на його поверхню. Для дослідження структури зразок потрібно вирізати з такого місця, в якому якнайдокладніше представлена структура усього виробу. Якщо ж матеріал за структурою неоднорідний, то вирізають декілька зразків з ділянок, що відрізняються структурою. Так, зі здеформованого металу бажано вирізати два зразки, поверхні яких були б орієнтовані вздовж і впоперек напрямку деформування. Зразки вирізають різноманітними способами: різанням ножівкою, точінням, фрезеруванням, електроерозійним чи електрохімічним обробленням. Для чорнового вирівнювання поверхні застосовується обпилювання напилком чи шліфування на верстаті з інтенсивним охолодженням. Режими вирізання й чорнового шліфування не повинні змінювати структуру матеріалу внаслідок наклепу чи нагрівання. Зручною є циліндрична або призматична форма зразка з лінійними розмірами 10...ЗО мм. Для забезпечення чіткого нерозмитого зображення приповерхневої структури мікрошліфів поверхня їх країв повинна бути такою ж плоскою, як і поверхня центральних ділянок. Тому перед шліфуванням зразки оптимальних розмірів, особливо дрібні зразки (дріт, тонкі стрічки тощо) закріпляють у струбцинах, затискаючи гвинтами між двома пластинами, або заливають в порожнистих оправках найчастіше акриловими чи епоксидними смолами так, щоб поверхня мікрошліфа була на одному рівні з поверхнею смоли і краєм оправки. 95
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 46 47 48 49 50 51 52... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
