Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 39 40 41 42 43 44 45... 212 213 214
|
|
|
|
Осередок руйнування насамперед характеризується найбільшим блиском і дрібнозернистою будовою поверхні. За наявності декількох поряд розташованих фокусів у ньому утворюються або рубці, або складки, що поширюються радіально. Від осередку руйнування, як з центра, розходяться лінії втоми. Зона розповсюдження (росту) втомної тріщини займає переважно всю поверхню зони власне втомного руйнування. У процесі поширення втомної тріщини відбувається її багаторазове розкриття і закриття, внаслідок чого поверхня стирається і наклепується, про що свідчить блискуча, іноді майже полірована поверхня цієї ділянки. Зона доламування переважно буває крихкою і лише у дуже пластичних матеріалів вона має волокнисту будову. Розмір зони доламування відносно усієї поверхні зламу залежить від величини перевантаження — зона тим більша, чим більше перевантаження, чим менші частота навантаження і тріщиностійкість. Інколи перед остаточним руйнуванням деталі між зонами розповсюдження втомної тріщини і доламування утворюється перехідна зона, тобто зона прискореного росту втомної тріщини. Поверхня цієї зони більш шорстка. Причинами передчасного втомного руйнування деталі можуть бути наявність зневуглецювання поверхні виробу, неметалевих включень, значних концентраторів напружень, несприятливого розташування волокон, підвищених діючих напружень, які своєю чергою можуть бути зумовлені монтажними або експлуатаційними перевантаженнями. Утомне руйнування є найпоширенішим видом руйнування деталей машин і механізмів у різних областях техніки. 2.6.2. J. 4. Змішані злалш Змішаними називають злами, на поверхні яких розташовані макроскопічні ділянки крихкого й пластичного (в'язкого) руйнування (рис. 2.6.8.). аб Рис, 2.6,8, Змішані злами зразків після випробування на ударну в'язкість: а злам із 25 % крихкої складової; б злам із 65 % крихкої скіадової; J в 'язка складова; 2крихка складова Частка в'язкої складової в зламі є одним із критеріїв оцінки в'язкості матеріалу, її визначають як відношення площі зламу, яку займає в'язка складова, до 80 всієї його площі. Аналогічно відношення площі крихких ділянок у зламі до всієї площі зламу є критерієм оцінки крихкості зламу. Крихкі, в'язкі, змішані злами утворюються як при статичному, так і при динамічному (ударному) навантаженнях. На практиці в більшості випадків доводиться мати справу з комбінованими і складними зламами внаслідок поєднання двох або більше видів деформаційного впливу, комбінації їх з фізико-хімічними й тепловими чинниками (наприклад, робота турбінної лопаті за підвищених температур в умовах тривалого статичного навантаження і вібрації). 2,6,2,4, Виготовлення макрошліфів Проба — це частина металопродукції, яка відібрана для виготовлення із неї заготовок для зразків. Заготовка — це частина проби, з якої виготовляють зразки. Інколи заготовкою може бути проба. Зразок — це частина проби або заготовки певних розмірів, яка використовується для досліджень. Зразки для макроаналізу вирізають із проби на металообробних верстатах або іншим способом. Вирізування зразків проводять у певному місці й у певній площині залежно від того, який об'єкт досліджують (литво, поковки, прокат, заготовки після штампування, зварні чи термічно оброблені деталі) і яка мета стоїть перед дослідником (наприклад, виявлення дефектів, що порушують суцільність металу, неоднорідності структури, первинну кристалізацію тощо). Зразки вирізають з одного або кількох місць виливка, заготовки чи деталі як у поздовжньому, так і в поперечному напрямках. Після цього зразки з невисокою твердістю обробляють на фрезерному або стругальному верстатах, а зразки з високою твердістю — на плоскошліфувальному верстаті. Для отримання гладкішої поверхні зразки шліфують вручну шліфувальним папером грубої зернистості в одному напрямку. Після цієї операції зразки промивають проточною водою, просушують, знежирюють, тобто отримують макрошліф, який у подальшому піддають травленню. Агресивна дія реактивів неоднакова на різних ділянках макрошліфа. Реактив активніше взаємодіє з тими ділянками макрошліфа, де наявні різного роду дефекти та неметалеві включення. Для контролю і вивчення макроструктури катаних і кованих заготовок, поковок використовують зразки, які називають темплетами. Темплет — це поперечний зразок, який вирізають у напрямку, перпендикулярному до поздовжньої осі виробу (рис. 2.6.9). При вирізуванні темплета віддаль від краю проби до заготовки повинна бути не меншою від товщини проби d або її діаметра. Довжина заготовки / повинна бути не меншою від чотирьох товщин (діаметрів) проби. Темплет вирізають із середини заготовки. Товщина темплета становить 15...ЗО мм. Якщо товщина (діаметр) проби перевищує 250 мм, то дослідження проводять на перекованих заготовках. Для цього від проби відрізають заготовку завдовжки не менше ніж одна товщина (діаметр) проби і перековують її на розмір 60... 140 мм. Із середини заготовки вирізають темплет.
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 39 40 41 42 43 44 45... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
