Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 31 32 33 34 35 36 37... 212 213 214
|
|
|
|
зразка, а також іншими методами, наприклад, за макробудовою зламу або мікроструктурою поперечного перерізу. Рідкотекучість здатність розплавів вільно текти у ливарній формі, заповнюючи та точно відтворюючи обриси її внутрішньої порожнини. Рідкотекучість залежить від хімічного складу, фізичних властивостей сплаву в рідкому стані, температурного інтервалу кристалізації, температури перегрівання розплаву, наявності домішок у сплаві тощо. Вищу рідкотекучість мають сплави, які кристалізуються з утворенням евтектики, тобто коли процес завершується при нижчих температурах. На рідкотекучість впливають також фізичні та хімічні властивості матеріалів, використаних для виготовлення ливарної форми. 2,5,2,2, Технологічні проби Якісну або порівняльну оцінку придатності матеріалу для виготовлення виробів за окремими технологічними процесами або його відповідності умовам експлуатації проводять без докладного визначення властивостей нескладними методами випробувань, які називають технологічними пробами. Найпоширеніші технологічні проби стандартизовані, тобто накладають певні обмеження як на самі умови проведення випробувань, так і на форму та розміри зразків досліджуваних матеріалів, інструменти та пристосування для випробувань. Найчастіше метою технологічних проб є визначення здатності матеріалу: -витримувати належні деформації під час гарячої або холодної обробки тиском; -заповнювати у розплавленому стані ливарну форму, а після охолодження давати щільний та однорідний за структурою та властивостями виливок; -оброблятися різальними інструментами; -утворювати міцне нероз'ємне зварне з'єднання. Механічні випробування на розтяг не відтворюють складних умов, у яких перебуває метал при обробці тиском. Технологічні випробування проводять для визначення здатності матеріалу сприймати деформації, аналогічні або близькі до тих, що виникають за реальних процесів. Придатність металу для виготовлення виробів обробкою тиском за результатами проведення технологічних проб оцінюють за зовнішнім виглядом зразка після проведення випробування й визначення відповідності його вимогам стандартів або технічних вимог на металопродукцію. Якщо стандарт на технологічну пробу не передбачений, то ознакою того, що зразок витримав випробування, є відсутність надривів, тріщин, відшарування та інших дефектів. Це свідчить про те, що матеріал витримав технологічну пробу і він є придатний для виготовлення виробу за відповідною технологією та для використання його у конструкції. Нижче наведено приклади, які коротко характеризують окремі поширені технологічні проби. Метод випробування на осаджування прутків та дроту чорних металів та алюмінієвих сплавів призначений для визначення здатності їх деформуватися, а також для виявлення дефектів поверхні виробів у холодному (для перерізу 2...зо мм) або гарячому (для перерізу 5... 150 мм) станах (ГОСТ 8817-82). Випробування проводять осаджуванням під пресом або молотом зразків діаметром, що дорівнює діаметру виробу. Довжина зразка повинна дорівнювати двом діаметрам для чорних металів і півтора діаметра для алюмінієвих сплавів. Величину деформації при осаджуванні беруть такою, що дорівнює 50, 65 та 75 % для чорних металів і 50 % для алюмінієвих сплавів. Метод випробування на розплющування у гарячому та холодному станах застосовують для визначення здатності деформуватися та для виявлення дефектів поверхні напівфабрикатів, які постачають у вигляді смуг, листів та заклепок (ГОСТ 8818-73). Зразки зі смуг та листів повинні мати ширину, яка втричі більша за їх товщину, а висота зразків зі стрижнів у 2,2 рази більша за їх діаметр. Випробування проводять розплющуванням зразків під пресом, механічним або гідравлічним молотом до одержання розмірів, встановлених стандартом на виріб. Метал вважають придатним для виготовлення виробу, якщо на поверхні випробуваних зразків відсутні тріщини та надриви. Проба за Еріксеном призначена для порівняльної оцінки пластичності листових матеріалів та їх здатності до витягування. Випробування на видавлювання (витягування) сферичної лунки проводять за ГОСТ 10510-80. Ця технологічна проба є основним способом випробування тонкого листа та стрічки завтовшки 0,1...2,0 мм зі сталі, кольорових металів та сплавів. Зразок листового матеріалу затискають на ручному приладі й видавлюють лунку пуансоном зі сферичним наконечником (рис. 2.5.1, а). Показником пластичності та здатності матеріалу до витягування є глибина витиснутої лунки h до моменту зменшення зусилля витискання та утворення тріщини {рис. 2.5.1, б). Аналізують також форму розриву та поверхню матеріалу поблизу вершини сферичної лунки. Тріщина аб Рис, 2,5,1, Випробування листового металу на видавлювання за Еріксеном: а схема випробування; б вигляд лунки, що утворилася після витягування Якісний матеріал повинен давати витиснуту сферичну лунку завглибшки не менше за глибину, передбачену відповідними стандартами або технічними умовами. Форма тріщини дає можливість зробити висновок про однорідність 65 64
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 31 32 33 34 35 36 37... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
