Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 18 19 20 21 22 23 24... 212 213 214
|
|
|
|
2.2. ВИМІРЮВАННЯ ТВЕРДОСТІ ЗА МЕТОДОМ БРІНЕЛЛЯ 2,2.1. Мета роботи Вивчити поняття твердості матеріалів, методику визначення її за методом Брінелля та сфери застосування методу. Ознайомитись з будовою та принципом дії твердоміра. Навчитись вимірювати на твердомірі твердість різних матеріалів за методом Брінелля. 2.2.2. Теоретичні основи 2,2,2,1, Твердість та методи її визначення Хоч поняття "твердість" дуже поширене та застосовується не тільки в техніці, але навіть і в побуті, чіткого та однозначного визначення його як механічної властивості матеріалів не існує. Причиною цього є наявність численних різноманітних методів та критеріїв оцінки твердості, а саме: -методів дряпання поверхні матеріалу твердим наконечником (склерометрія, метод Мооса); -методів пружного відскоку твердого тіла, що вільно падає на поверхню матеріалу з певної висоти (за методом Шора твердість оцінюють за висотою відскоку алмазного наконечника); -методів пластичного втискання в матеріал твердого наконечника. Отже, залежно від умов випробовування виміряна твердість може характеризувати опір матеріалу руйнуванню, пружні властивості, опір пластичному деформуванню. У практиці вимірювання твердості технічних матеріалів найбільшого застосування набули методи втискання, які ґрунтуються на втисканні в матеріал під дією статичного чи динамічного навантаження твердішого за нього наконечника (індентора) певної форми (кулька, конус, піраміда), який виготовляють із загартованої сталі, твердого сплаву чи алмаза. Визначена за цими методами твердість г^е здатність матеріалу чинити опір місцевому пластичному деформуванню. Визначення твердості найпоширеніший метод механічних випробувань завдяки простоті та швидкості вимірювань, неруйнівній дії, можливості вимірювання її на поверхнях виробів різної форми за допомогою стаціонарних чи переносних приладів. Ці переваги зумовлюють використання твердості як універсального критерію для контролю якості матеріалів та технології виготовлення виробів з них. Серед статичних методів визначення твердості втисканням на виробництві найчастіше використовують методи Брінелля й Роквелла, які відрізняються способом вимірювання, величиною навантаження втискання, формою, розмірами та матеріалом наконечників. Твердість позначається великими літерами, перша з яких Н (від першої літери англ. слова hardness твердість), а наступна символізує метод (В Брінелля, R Роквелла). Виміряють твердість на приладах твердомірах, які забезпечують можливість регулювання параметрів (сили, часу) втискання наконечника вздовж його осі перпендикулярно до поверхні матеріалу. Перед вимірюванням ця поверхня повинна бути прошліфована дрібнозернистим шліфувальним папером. 2,2,2,2, Вимірювання твердості за методом Брінелля Суть методу. Метод, запропонований у 1900 році шведським інженером Брінеллем (J. А. Вгіпеїі), полягає у втисканні на твердомірах у поверхню виробу (зразка) протягом певного часу під дією заданого навантаження F сферичного наконечника й вимірюванні діаметра d відтиску після розвантаження (рис. 2.2.1). Застосовуються наконечники у формі кульок різних діаметрів /)(мм): 1; 2; 2,5; 5; 10. Для матеріалів, твердість яких не перевищує 450 одиниць твердості за Брінеллем, використовуються сталеві загартовані кульки. Твердість у цьому випадку позначається НВ. Для твердіших матеріалів (твердістю до 650 одиниць) використовуються кульки з твердого сплаву, а твердість позначається HBW. Твердість визначається як відношення сили втискання наконечника в матеріал до площі поверхні відтиску (рис. 2.2.1): HB(HBW ) = 0,102-F _0,102"F S ~ n-Dh 0,102.2-F (2.2.1 де F навантаження на наконечник, Н; 5" площа поверхні сферичного сегмента відтиску після розвантаження, мм"; D діаметр кульки наконечника, мм; h \ d відповідно глибина й діаметр відтиску після розвантаження, мм. Діаметр відтиску d вимірюється за шкалою відлікового мікроскопа (рис. 2.2.3) з ціною поділки 0,05 мм у двох взаємно перпендикулярних напрямках з визначенням середнього арифметичного значення. За середньою величиною діаметра відтиску значення твердості можна обрахувати за формулою (2.2.1) або визначити з таблиць, у яких для окреслених значень F і D обчислені значення НВ. Вибір діаметра кульки наконечника. Зі збільшенням діаметра кульки збільшується діаметр відтиску, отже, зростає точність його вимірювання, як і точність визначення твердості. Проте, одночасно збільшується глибина Рис, 2,2,1, Схема визначення твердості за методом Брінелля (після припинення дії прикладеного навантаження F) 39 38
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 18 19 20 21 22 23 24... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
