Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч.посібник
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 13 14 15 16 17 18 19... 212 213 214
|
|
|
|
ЧАСТИНА П МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО 2. 1. СТАТИЧНІ ВИПРОБУВАННЯ НА РОЗТЯГ 2.7.7. Мета роботи Ознайомитись з видами деформації та механічними властивостями матеріалів; вивчити методику статичних випробувань на розтяг та опрацювання результатів; за результатами випробувань стандартних зразків визначити основні характеристики міцності й пластичності досліджуваних сплавів. 2.7.2. Теоретичні основи 2А.2.1. Деформація та механічні властивості Під час експлуатації вироби, елементи споруд зазнають різноманітних силових навантажень. Дія навантаження викликає деформацію матеріалу, тобто зміну його розмірів і форми. Розрізняють два види деформації — пружну й пластичну. Пружна деформація зумовлена дією нормальних (перпендикулярних до площини, на яку вони діють) зусиль, внаслідок чого відбувається зміщення атомів із положень рівноваги (ці положення визначаються зрівноважуванням сил притягування електронів атома з ядрами сусідніх атомів та сил відштовхування ядер сусідніх атомів). Атоми зміщуються без зміни сусідів на відстані, що не перевищують міжатомних відстаней. Тому пружна деформація має зворотний характер, тобто при усуненні навантаження атоми повертаються до початкових місць рівноваги, внаслідок чого пружна деформація зникає і виріб набуває попередньої форми й розмірів. Пластична деформація зумовлена незворотним переміщенням атомів у певних площинах під впливом діючих у них дотичних сил. Вона не зникає після розвантаження матеріалу й тому її ще називають незворотною або залишковою. Зі зростанням навантаження деформування закінчується руйнуванням, тобто порушенням суцільності матеріалу. Залежно від внеску пластичної деформації в загальний процес деформування аж до руйнування матеріалу розрізняють пластичні й крихкі матеріали. Разом з тим, залежно від умов навантаження (температура, швидкість деформування) один і той самий матеріал може перебувати в пластичному або крихкому стані. Пластичному стану матеріалу властива істотна пластична деформація перед руйнуванням. У крихкому стані матеріал руйнується без помітної пластичної деформації катастрофічно швидко, у зв'язку з чим матеріали в такому стані не застосовують для виготовлення навантажених деталей машин чи елементів конструкцій. Поведінку матеріалів у навантаженому стані характеризують механічні властивості. До основних механічних властивостей матеріалів відносять: -пружність здатність матеріалу відновлювати свою форму та розміри після припинення дії сил, що викликали його деформацію; -міцність здатність матеріалу чинити опір деформуванню й руйнуванню; -пластичність здатність матеріалу під дією навантаження пластично деформуватися без руйнування, зберігаючи змінену форму й розміри (залишкову деформацію) після припинення дії навантаження; -твердість здатність матеріалу опиратися місцевому пластичному деформуванню; -ударну в'язкість здатність матеріалу чинити опір руйнуванню під дією динамічних навантажень; -утомну міцність здатність матеріалу опиратися втомному руйнуванню, яке викликає дія тривалого повторно-змінного навантаження. Усі механічні властивості залежать від хімічного складу, структури (за винятком пружності, що є структурно малочутливою), стану поверхні виробів, масштабного чинника (розмірів та форми), умов зовнішньої дії, а саме: температури, характеру та величини прикладеного навантаження, швидкості деформування, агресивності середовища. Так, зокрема, підвищення температури сприяє пластичній деформації, а дія корозійного середовища зменшує не тільки міцність, а й пластичність металів. Переважна більшість матеріалів застосовується завдяки певному рівню їх механічних властивостей. Так, матеріали з високою міцністю застосовують для виготовлення сильно статично навантажених відповідальних конструкцій, деталей машин. Матеріали ресор, пружин, мембран повинні мати високу пружність й утомну міцність. Металообробні різальні інструменти виготовляють з твердих матеріалів, а деталі, що працюють в умовах динамічних змінних навантажень, -з в'язких та достатньо втомноміцних матеріалів. Значення механічних властивостей подаються у довідниках, стандартах як основні характеристики конструкційних та інструментальних матеріалів. Для визначення цих характеристик використовують різноманітні методи механічних випробувань. 2.1.2.2. Класифікація механічних випробувань За характером зміни навантаження в часі розрізняють: -статичні випробування, за яких одноразово прикладене навантаження плавно і порівняно повільно зростає від мінімальної до максимальної величини; -динамічні (ударні) випробування, за яких навантаження прикладаються одноразово й з великою швидкістю зростають від найменшої до найбільшої величини; -утомні випробування, за яких навантаження прикладаються багаторазово і можуть змінюватися не тільки за величиною, а й за напрямком, причому з різними швидкостями навантаження та розвантаження. За способом прикладення навантаження розрізняють випробування на розтягання, стискання, закручування, згинання. 29 28
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 13 14 15 16 17 18 19... 212 213 214
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
