Технологія електродугового зварювання
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 154 155 156 157 158 159 160... 255 256 257
|
|
|
|
16.5. ЗВАРЮВАННЯ ТИТАНУ ТА ЙОГО СПЛАВІВ Головна перевага титану та його сплавів порівняно з іншими конструкційними матеріалами в тому, що при малій густині (4,5 г/см3) вони мають границю міцності від 450 до 1500 МПа і велику ко-розієстійкість у багатьох середовищах. Фізичні властивості й висока температура плавлення титану (1660°С) потребують при зварюванні концентрованого джерела теплоти, але низький коефіцієнт теплопровідності та високий електричний опір створюють умови, при яких для зварювання титану треба менше електричної енергії. Титан практично немагнітний, тому при зварюванні зменшується магнітне дуття. Головним недоліком титану є його здатність активно взаємодіяти при високих температурах з газами. При кімнатній температурі титан досить стійкий проти окиснення, але при високих температурах кисень легко розчиняється в титані, що призводить до підвищення міцності і зниження пластичності. При тривалому впливі кисню на титан, нагрітий вище 450°С, на його поверхні утворюється шар окалини, який складається з оксиду титану (ТіОг). Цей шар є джерелом кисню при зварюванні й причиною утворення тріщин у шві. Тому вміст кисню в титанових сплавах не повинен перевищувати 0,15%. Азот різко підвищує міцність і знижує пластичність титану. При температурі 800°С утворюється нітрид титану, температура плавлення якого досягає 2950°С. Тому максимальний вміст азоту в титанових сплавах не повинен перевищувати 0,04-0,05%. Водень, навіть при малому вмісті у титані, сприяє підвищенню крихкості і негативному впливу кисню й азоту. Здатність титану поглинати велику кількість водню призводить до утворення гідриду титану (ТіНг). При нагріванні проходить розпад гідриду титану та відновлюється ударна в'язкість. Гідриди, що накопичуються усередині зерен і на їх межах, мають великий об'єм, що викликає появу тріщин. Водень також є джерелом утворення пор. Тому для зварювання необхідно використовувати сплави з мінімальною кількістю водню (не більше 0,010%), а електродний дріт піддавати відпалу. Вуглець сприяє зниженню пластичності титану та його сплавів. Низька розчинність вуглецю в титані (декілька десятих відсотка) призводить до виділення карбідів і підвищення міцності й зниження пластичності. У результаті активності титану до поглинання кисню, азоту та водню при зварюванні необхідний особливо надійний захист від цих газів. Такий захист здійснюється при дуговому зварюванні в інертних газах (аргоні, гелії) або флюс-пастою, яку наносять на кромки зварюваних деталей. Дугове зварювання титану та його сплавів покритими електродами, вугільною Дугою і газовим полум'ям не використовуються. 312 Зварюванням цих видів неможливо забезпечити високу якість зварних з'єднань через надто велику активність титану до кисню, азоту й водню. Технічний титан з'єднують аргонодуговим, дуговим під флюсом та іншими видами зварювання тиском (дифузійним та ін.). Для зварних виробів використовують технічний титан, який містить домішки кисню, азоту, водню марок ВТ1-00, ВТ1-0, ВТ-1 і з домішками алюмінію, олова, марганцю, ванадію, церію марок ВТ-5, ВТ5-1, ВТ6, ВТ8, ВТ14. 16.5.1. Вимоги до технології складання титанових виробів і присаджувального матеріалу Конструкції з титану та його сплавів необхідно складати з особливою відповідальністю тому, що точність скадання й чистота кромок визначають якість зварного з'єднання. Для захисту від окиснення зворотного боку з'єднання та зменшення деформацій вироби складають на сталевих або мідних підкладках, через середню частину яких при зварюванні продувають інертний газ. При цьому забезпечують щільне прилягання кромок до підкладок по всій довжині. Складати рекомендують у пристосуваннях, а за їх відсутності застосовують прихватки. Деталі з технічного титану прихвачують без присадки, а леговані титанові сплави прихвачують тільки із використанням присаджувального металу. Довжина прихваток становить 30-50 мм, крок — 300 мм. їх виконують із зворотного боку шва для уникнення перегріву. На початку і в кінці стику прихвачують технологічні пластини, призначені для запалювання дуги і виводу кратера. Зазор — не більше 0,3-0,5 мм, а притуплення кромок — не більше 10% товщини металу. Зварювальний дріт, прутки й пластини повинні мати чисту, не насичену воднем і не забруднену маслом поверхню. У випадку забруднення присаджувальний метал чистять піскоструминною обробкою, протравлюють або застосовують механічну обробку. Для зручності зварювання дріт рубають на стрижні довжиною 300-400 мм. Дріт діаметром від 1,2 до 7,0 мм постачають після вакуумного відпалу при температурі 900-1000сС протягом 4 год. 16.5.2. Ручне зварювання титану вольфрамовим електродом Цей спосіб зварювання використовують для коротких криволінійних швів. При товщині титану 0,5-1,5 мм зварювання виконують без присаджувального металу і без зазору; при товщині 1,5-4,0 мм У деяких випадках застосовують присадку; при товщині понад 4 мм 313
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 154 155 156 157 158 159 160... 255 256 257
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
