лібденування), опромінювали
пучком електронів з енергією 1,5...8 МеВ на промисловому лінійному
прискорювачі ЕЛУ-4. Вироби при цьому нагрівалися до 400...700 °С і
знаходилися при таких температурах до 30 с. Для запобігання окисленню їх
обдували азотом. У поверхневих шарах утворюється багато
дрібнодисперсних карбідів, внаслідок дифузії вуглецю та його
виділення на стоках з наступною коагуляцією. До речі, при підвищенні
енергії електронів сильно зростає коефіцієнт дифузії. Стійкість
пресформ збільшувалася у З...3,5 рази, але режими електронного
опромінення доводилось підбирати індивідуально.
Тверді слави типу ВК мало
придатні для променевої обробки. Ні електронно-променеве, ні лазерне
нагрівання не викликають їх зміцнення. Винятком є лише електронне
опромінення, при якому відбувається зміцнення цих сплавів внаслідок
структурних перетворень у кобальтовій зв'язці.
Нержавіючу сталь X12Г14Н4ЮМ
піддавали електронному опроміненню, але не в камері прискорювача, а в
колоні високовольтного електронного мікроскоппа ГЕМ-1000 при енергії
пучка електронів 1 МеВ. Під дією цього опромінення
відбувався розпад у-твердого розчину й утворення аморфної структури та
скупчень дефектів.
Вище уже згадувалися значні
труднощі одержання масивних аморфних матеріалів, завдяки чому розвиваються
способи поверхневої аморфізації — так званого глазурування
— шляхом розплав-лення тонкого поверхневого шару та дуже швидкого
охолодження його за рахунок відведення тепла у глибину масивного
виробу. Одним з таких способів є електронне опромінення.
Так, на прискорювачі "Кальмар"
при енергії електронів 0,35 МеВ на сплавах
РеСг8Р13С7 і
РеСг](ІР]3С7 одержували аморфні
поверхневі шари, що підтверджувалося результатами мікро- та
рент-геноструктурного аналізу.
З іншого боку, електронне
опромінення аморфного сплаву ІМі58Ре205і8
в колоні електронного мікроскопа З ЕМ-1000 стимулює його кристалізацію та
сприяє появі структурної неоднорідності.
