силікатоутворення.
Випаровується більшість газоподібних складових шихти й остання
спікається. Температура до 1100... 1400 °С;
флюсоутворення.
Починається з плавлення шихти і закінчується утворенням розчину, в
якому відсутні частки, що не прореагували. Температура до 1350...
1400 °С;
дегазація та гомогенізація
розплаву. Закінчується при температурі 1400... 1450 °С.
Другий спосіб плавлення флюсів -
в електропечах. Використовують трифазні електричні печі, які живляться від
пічного трансформатора відповідної потужності. Пічні електроди
виготовляють з графіту або вугілля (див. п. 2.14). Піч починає роботу в
дуговому режимі, а основне плавлення йде в режимі електроопору. Режим
плавлення автоматично регулюється зміною глибини занурення
електродів. В електричній печі можлива дефосфорація розплаву за рахунок
перерозподілу фосфору між супутнім металом та шлаком. В газополуменевій
печі можна здійснити лише часткове вилучення сірки за рахунок
окиснення.
В цілому, флюс, отриманий в
газополуменевих печах, хімічно більш однорідний та значно дешевший. Однак,
в технологічному плані електричні печі кращі від газополуменевих.
Вони дозволяють виготовляти флюси практично будь-якого
складу.
Грануляцію флюсу здійснюють
переважно мокрим способом, іноді сухим. При мокрому способі грануляції
розплав флюсу виливають в басейн з водою, при цьому він
охолоджується, твердіє та розтріскується на дрібні зерна. Після сушіння в
барабанних печах флюс сортують за розмірами зерен відповідно до ГОСТ
або ТУ.
При сухому способі грануляції
струмінь розплаву, що витікає із електричної печі диспергується
потоком сухого повітря, яке подається під кутом 95... 135° до
струменя розплаву. При цьому вміст вуглецю та сірки у флюсі знижується на
20...40%, азоту - на 20...30% [11]. Сухий спосіб грануляції виключає
операцію подрібнення, забезпечує відсутність пилу, покращує умови
праці.
