4.2. Особливості виготовлення флюсів
Процес виготовлення плавлених
флюсів являє собою складний комплекс технологічних операцій в
наступній послідовності [11]: вхідний контроль якості сировини; підготовка
сировини (сушіння, подрібнення); завантаження шихти у піч та виплавка
флюсу; випуск флюсу із печі та його грануляція; сушіння
флюсу;
просіювання флюсу за фракціями,
контроль якості; пакування, маркування, складування та відвантаження флюсу
споживачу.
В якості сировини для
виготовлення зварювальних флюсів використовують різноманітні руди та
продукти їх збагачення - концентрати. Якість сировини має вирішальне
значення (див. п. 2.3).
Сировина повинна мати сертифікат
якості та відповідати вимогам відповідного ГОСТ або ТУ. Незалежно від
наявності сертифіката вона підлягає суворому вхідному контролю:
перевіряється візуально зовнішній вигляд та відбирається проба на хімічний
аналіз. При позитивному результаті сировину відправляють на склад. В
процесі зберігання сировина не повинна забруднюватися та насичуватися
вологою.
Основними технологічними
операціями при виготовленні плавлених флюсів є виплавлення флюсу та його
грануляція. Найбільш поширені наступні способи:
виплавлення флюсів у
газополуменевих печах. Як пальне використовують природний або
коксовий газ. Грануляцію завжди здійснюють мокрим способом (виливанням
розплаву в басейн з водою), що дає можливість одержувати флюс як
склоподібної, так і пемзоподібної будови;
виплавлення флюсів в
електропечах. Грануляцію флюсу виконують мокрим або сухим способом
(виливанням розплаву флюсу в металеву єм-
