Окисну або легуючу здатність
флюсів оцінюють для кожного класу окремо. Для флюсів класу № 1
розглядається перехід тільки кремнію та мангану із флюсу до металу шва (у
наведеній послідовності), № 2 - перехід елементів, відмінних від
кремнію та мангану, наприклад хрому і т. п. Стандарт передбачає можливість
альтернативної оцінки металургійних властивостей флюсу, що наводиться в
супровідних документах на партію флюсу. Повідомляється порядок
виготовлення зразків для експериментального визначення переходу
елементів у метал шва, а також технологія наплавлення дослідних
валиків.
За зовнішньою характеристикою
зерен плавлені флюси класифікують на кристалічні, скло- та пемзоподібні.
Склоподібний флюс являє собою суміш прозорих зерен різних відтінків
кольорів (коричневого, зеленого, синього, чорного та білого).
Пемзоподібний флюс має зерна схожі на пінистий матеріал, а
кристалічний флюс характеризується кристалічною будовою зерен. Забарвлення
таких флюсів може бути також найрізноманітнішим.
Класифікація флюсів за
технологічними властивостями на теперішній час відсутня, однак до найбільш
важливих технологічних властивостей зварювальних флюсів відносять такі
[22]:
стійкість проти утворення пор та
гарячих і холодних тріщин у шві;
якість формування валика
шва;
вплив на глибину
проплавлення;
можливість зварювання
горизонтальних швів на похилій та вертикальній
поверхнях;
відокремлення шлакової
кірки;
механічна стійкість зерен при
транспортуванні флюсу; санітарно-гігієнічні показники.
За родом використання
зварювального струму флюси поділяють на дві групи: категорія БС (постійний
струм) та категорія АС (змінний та постійний
струми).
