Критерієм основності (В) або
кислотності (К)
флюсу-шлаку, на основі молекулярної теорії його будови є
співвідношення компонентів, що входять до складу даного
флюсу.
Флюси вважаються кислими при В
< 1, основними - при В > 1 і нейтральними - при В = 1.
Класифікація флюсів-шлаків за ступенем основності або кислотності
певною мірою формальна, оскільки розраховані коефіцієнти (В) дають
дуже приблизну оцінку властивостей флюсу. Фізичний зміст поняття
основності флюсу-шлаку визначається активністю іона кисню. Чим вища
активність іона кисню О2 , тим вища основність
флюсу.
Існує велика кількість формул
для визначення основності флюсів і шлаків, за допомогою яких у тій або
іншій мірі можна врахувати можливість утворення різних комплексних
з'єднань. За даними Ю. Зеке запропоновано до 34 формул. Серед цієї
групи найбільш поширена формула, прийнята П\У [18]:
_ СаО + Л^О + ВаО+ Ш20 + К20 +
Іл20 + Са¥2 +
0,5(МпО + РеО)
8Ю2 +0,5(А12О3
+ТЮ2 +Хх02) ' ()
де СаО, М%0, АЬОз
і т. п. - вміст компонентів шлаку, %. Є інший, більш уточнений запис цієї
формули:
в_ 0,01СаО+0,015МдО+0,006СаР2 +
0,014(Ка2О + К2О) + 0,007(МпО+РеО) . .
0,0178іО2
+0,005(А12О3+ТіО2+гЮ2)
Звичайно, чим вища основність
флюсу, тим більша його схильність до гідратації. Тому температуру
прожарювання можна з достатньою для практики точністю вибирати за
номограмою (рис. 4.2) залежно від критерію основності В [20].
Прожарювання флюсів при визначеній температурі забезпечує вміст водню в
наплавленому металі не більше 3 см3/100 г.
Класифікація за хімічною
активністю. Методи оцінки хімічної (окисної) активності флюсів-шлаків
можна умовно розділити на дві групи. Перша - це універсальні методи,
придатні для оцінки металургійних характеристик захисного середовища при
всіх способах зварювання плав-
