керамічних флюсів виготовляють
без в'яжучої речовини (рідке скло) за рахунок спікання шихти.
Такі флюси застосовують
переважно при наплавленні, оскільки вони дозволяють легувати наплавлений
метал у широких межах концентрацій. Для цього у флюси вводять металеві
порошки та феросплави.
"Плавлений зварювальний флюс
- флюс, який одержують сплавленням його складових частин та
подальшою грануляцією після кристалізації або безпосередньо із розплаву"
(ДСТУ 3761.3-98). Компоненти шихти флюсів розплавляють в електричних або
полуменевих печах з наступною грануляцією розплаву мокрим способом у воді,
сухим подрібненням застиглого шлаку або розпиленням рідкого струменю
розплаву повітряним потоком.
Плавлено-керамічні флюси
в якості основи порошкової шихти містять плавлені флюси. Виготовлення
флюсів іде за технологією виробництва керамічних флюсів. Сумісне
використання обох методів дозволяє підвищити зварювально-технологічні
властивості флюсу [23].
За призначенням розрізняють
флюси загального призначення та спеціальні. Флюси загального
призначення використовують для механізованого дугового зварювання
та наплавлення вуглецевих і низьколегованих сталей аналогічним за хімічним
складом дротом; спеціальні флюси - для окремих видів зварювання
(наплавлення), наприклад, електрошлакового або зварювання високолегованих
сталей.
За традицією у вітчизняній
практиці марка флюсу вказує найменування розробника і його порядковий
номер. Так, флюси, розроблені ІЕЗ ім. Є.О. Патона HAH України, мають
позначення літерами "АН" (АН-348А, АН-20; АН-22 та ін.), що означає -
"Академія Наук". Флюси, запропоновані НВО "ЦНИИТмаш", мають позначення
літерами "ФЦ" -"флюс ЦНИИТмаш" і т. п. Поряд з цим були спроби ввести
індекси, які у певній мірі характеризують склад флюсу, наприклад, ОФ-6 і
ОФ-10 (основний флюс), КФ-16 (кислий флюс), НФ-17 (нейтральний флюс).
Однак
