су, обов'язково додають активні
речовини, які здатні зв'язувати водень в утворення НБ, а азот - у міцні
нітриди. Аналогічним чином виготовляють порошкові дроти для наплавлення в
захисних газах. В наповнювач само-захисних порошкових дротів, для яких не
потрібне додаткове захисне середовище у вигляді флюсу або газу, крім
легуючих компонентів додають також газо- та шлакоутворюючі речовини,
розкиснювачі й елементи, що мають велику спорідненість з азотом. Визначною
рисою самозахисних порошкових дротів є те, що відсутність пор і добре
формування наплавленого металу при заданому струмі, як правило, можна
забезпечити лише у певному діапазоні напруги. Для більшості самозахисних
порошкових дротів ці діапазони мають досить вузькі межі, тому, щоб
забезпечити якісне наплавлення, необхідно ретельно стежити за
дотриманням режимів.
В теперішній час найбільше
поширення одержали порошкові дроти для зварювання у вуглекислому газі й
самозахисні порошкові дроти [1, 10].
Важливою характеристикою
порошкових дротів, від якої залежить можливий ступінь легування
наплавленого металу, є коефіцієнт заповнення - відношення маси шихти
наповнювача до маси дроту. Максимальне значення коефіцієнта
заповнення (КЗ) порошкових дротів не перевищує 45 %. Досягти його
можливо тільки при використанні в шихті порошкових дротів чистих
металів або феросплавів, що містять карбіди, які мають велику
щільність. Мінеральні компоненти з відносно невисокою щільністю не
дозволяють одержати великі показники коефіцієнта заповнення. У
більшості порошкових дротів, які на сьогодні виробляються, коефіцієнт
заповнення складає 25.. .35 %. Якщо за умовами легування необхідний
великий коефіцієнт заповнення, то для виготовлення порошкового дроту
використовують більш тонку стрічку та збільшують діаметр
дроту.
Технологічні особливості
зварювання порошковим дротом пов'язані з його будовою, яка впливає на
характер перенесення електродного металу (рис. 3.4).
