На суднобудівних підприємствах
широко використовують "Правила класифікації та побудови морських суден"
Регістру Судноплавства України, які регламентують використання
суднобудівних сталей і зварювальних матеріалів для їхнього
зварювання. Аналогічний підхід існує й у деяких визнаних світовим
співтовариством Регістрах. Наприклад: Maritime Register of Shipping
(Росія), Lloyd's Register (Англія) та ін.
1.1. Суднобудівні сталі
З огляду на обмежений обсяг
навчального посібника наведемо лише найбільш широко вживані категорії
суднобудівних сталей. Більш докладну інформацію можна знайти в
"Правилах класифікації та побудови морських суден" [17].
Суднобудівна сталь умовно
поділяється на сталь нормальної міцності (з мінімальною границею текучості
235 МПа) і сталь підвищеної міцності (трьох рівнів міцності, з мінімальною
границею текучості 315, 355 і 390 МПа відповідно). Крім того широко
використовують сталі високої міцності (з мінімальною границею
текучості 420 МПа і вище). Виплавка сталі повинна здійснюватися в
мартенівських або електричних печах або в кисневому конвертері з
продувкою чистого кисню зверху. Застосування інших способів виплавки
сталі повинно бути узгоджене з Регістром.
При виробництві сталей
застосовуються наступні процеси прокатування:
(AR) гарячекатана сталь - процес
прокатування сталі при високій температурі (деформація здійснюється й
закінчується в температурній області рекристалізації аустеніту, вище
температури нормалізації) з наступним охолодженням на повітрі. Міцність і
пластичність такої сталі звичайно нижчі, ніж у сталі після термічної або
термомеханічної обробки;
(N) нормалізація - процес, що
складається з нагрівання гарячекатаної
