ганічні речовини (крохмаль,
декстрин, оксицелюлоза та ін.). Роль розкис-нювача виконує
фероманган.
Покриття цього виду мають високу
окиснюючу здатність, що призводить до великих втрат легуючих
елементів у процесі зварювання. Метал шва, виконаний з використанням
кислих покриттів, має схильність до утворення гарячих тріщин. У зв'язку з
цим їх не використовують для зварювання вуглецевих та низьколегованих
сталей із вмістом вуглецю більше 0,3 %. Кислі шлаки мають низьку
десульфуючу здатність та не придатні для зварювання сталей з підвищеним
вмістом сірки.
Кислий характер шлаків погіршує
відокремлюваність шлакової кірки і сприяє утворенню шлакових включень у
металі шва. Компоненти кислого покриття при термічному розкладанні
виділяють підвищену кількість водню, що переходить у метал шва і підвищує
ймовірність утворення пор. Метал шва, наплавлений електродами з кислим
покриттям, завжди має збільшену концентрацію водню. У зв'язку з цим
електроди з кислим покриттям практично не використовують для
зварювання вуглецевих та легованих сталей, що мають схильність до
утворення холодних тріщин. Він також має низький ступінь розкиснення, що
обумовлює помірну величину ударної в'язкості та велику схильність до
старіння. Наплавлений метал аналогічний за складом киплячій сталі (до 0,1
% Бі).
Електроди з кислим покриттям
характеризуються значним розбризкуванням металу та високою
токсичністю (оксиди мангану). Поряд з тим, електроди мають ряд суттєвих
переваг: мало чутливі до утворення пор при іржі на зварюваному металі;
забезпечують стабільний процес на форсованих режимах зварювання
змінним струмом та високу продуктивність (до 11... 12
г/Атод).
Цей тип електродів
використовують в основному для зварювання конструкцій з низьковуглецевих
сталей у цехових та монтажних умовах. Механічні властивості наплавленого
металу, як правило, відповідають типу 342 за ГОСТ 9467-75 (електродний
дріт Св-08, Св-08А).
