ної ванни манганом, використання
високоосновних та фторидних шлаків, оптимізація систем легування та ін.
Однак треба відзначити, що при зварюванні дуже важко зменшити
концентрацію сірки в наплавленому металі, а фосфору - практично
неможливо. У зв'язку з цим найбільш дійсним методом є використання
зварювальних матеріалів з мінімальним вмістом цих елементів.
Як було відзначено раніш, ГОСТ
9467-75 класифікує електроди залежно від вмісту шкідливих домішок на
три групи якості. Однак, як показав виробничий досвід, розподілення
електродів за вмістом сірки та фосфору в наплавленому металі у
вузьких межах (до 0,005 % між групами якості) складно і технічно не
регулюється. Це пов'язано з тим, що компоненти шихти (особливо руди
та мінерали) постачаються, як правило, зі вмістом у них сірки та фосфору
ближче до верхньої межі, регламентованої стандартом. Тому
розподілення електродів за групами якості залежно від вмісту сірки та
фосфору в наплавленому металі згідно з ГОСТ 9467-75 виключено і в останній
час не використовується [5].
Якість шихтових матеріалів,
особливо вимоги до обмеження вмісту сірки та фосфору, повинні відповідати
нормативно-технічній документації на сировину та підлягати жорсткому
вхідному контролю.
На якість наплавленого металу та
зварювально-технологічні властивості електродів суттєво впливають
умови зберігання. У зв'язку з цим перевага надається вакуумному
пакуванню. Крім того, для відновлення якості покриття необхідно
здійснювати прожарювання електродів безпосередньо перед зварюванням.
Повторне прожарювання електродів є обов'язковою технологічною операцією.
Режим прожарювання залежить від виду покриття. Останнє взагалі є
вирішальним чинником при виборі електродів. У зв'язку з цим необхідно
більш детально розглянути характеристики основних видів електродних
покриттів.
Електроди з кислим покриттям
(А). Шлакову основу утворюють оксиди заліза та мангану (гематит,
манганова руда), а також різноманітні силікати (польовий шпат, граніт та
ін.). Газовий захист забезпечують ор-
