допустимим дефектом. У зв'язку з
цим вміст атмосферних газів в металі шва суворо обмежують
[21].
Основним джерелом пор у металі
шва є водень, який надходить з сухого залишку рідкого скла, а також
вологи, що міститься у покритті. У зв'язку з цим необхідно використовувати
негігроскопічні види сировини, високомодульне низьков'язке рідке скло,
оптимізувати температуру та час прожарювання електродів. Доцільно
збільшувати окисний потенціал металу, вводити в зону дуги 8іБ4 за рахунок
взаємодії СаБг з БіОг, що дозволяє знизити ймовірність утворення пор
[16].
У цілому насичення металу шва
газами лімітується процесами дисоціації молекул газів біля поверхні
металу. Ступінь дисоціації залежить від температури плазми дугового
розряду, а процеси абсорбції газів з плазми залежать в першу чергу від
температури крапель електродного металу, зварювальної ванни, довжини дуги,
ступеня газошлакового захисту, стабільності дугового процесу.
Природно, що при цьому неможливо досягти позитивного результату, якщо
основний метал, зварювальний дріт та компоненти покриття мають високу
початкову концентрацію шкідливих газів.
Вкрай шкідливими домішками в
металі шва є сірка та фосфор. Фосфор збільшує схильність зварних
з'єднань до крихкого руйнування за рахунок утворення з залізом
крихких фосфідів (БезР, РегР, РеР, РеРг), кристали яких можуть стати
зародками холодних тріщин. Сірка утворює відносно легкоплавкі
евтектики Ме-МеБ, що різко збільшує ймовірність виникнення гарячих
(кристалізаційних) тріщин. При зварюванні низьковуглецевих та
низьколегованих сталей утворенню гарячих тріщин також сприяє збільшення
вмісту вуглецю в зварювальній ванні.
Основним джерелом вуглецю,
фосфору та сірки в зварювальній ванні є основний метал, електродний дріт
та компоненти покриття. Вітчизняні сталі та дроти в цілому містять більш
високу концентрацію цих елементів, ніж закордонні, що призводить до
необхідності використовувати додаткові технологічні та металургійні
засоби [16]. Це легування зварюваль-
