Оцінка інтенсивності окиснення
за кількістю кисню, що прореагував з металом, дозволяє найбільш вірогідно,
кількісно оцінити окисну здатність захисного газу. Класифікація
захисних газів за кількістю кисню, що прореагував з металом, наведена в
табл. 5.9 [11].
Окиснення металу при зварюванні
істотно залежить від параметрів режиму: струму, напруги на дузі, швидкості
зварювання, вильоту електрода. При збільшенні струму, напруги на дузі
швидкість окиснення металу спочатку зменшується, а потім залишається
постійною або трохи підвищується.
5.3. Особливості використання захисних газів при
зварюванні
Основними захисними газами при
зварюванні неплавким електродом є аргон і гелій. Для захисту зварювальної
ванни ці гази застосовують у чистому вигляді або у вигляді суміші Аг
+ Не в будь-якому співвідношенні (див. табл. 5.9). Значні розходження в
щільності та теплопровідності аргону та гелію визначають особливості
їх захисних властивостей, а також умов горіння дуги. Аргон є більш важким
газом, ніж повітря. У зв'язку з цим при витіканні із сопла пальника,
струмінь аргону краще захищає рідкий метал при зварюванні в нижньому
положенні. Розтікаючись по поверхні виробу, він тривалий час захищає
широку зону розплавленого та нагрітого до високих температур металу.
Гелій захищає метал гірше аргону (мала щільність), що змушує збільшувати
його витрати для надійного захисту.
При зварюванні в гелії напруга
на дузі в 1,5...2,0 рази вища, ніж при зварюванні в аргоні, що пов'язано з
більш високим потенціалом іонізації гелію (див. табл. 5.1). У зв'язку з
цим за однакової сили струму при зварюванні в гелії виділяється
більше тепла, ніж при зварюванні в аргоні й дуга в гелії має більшу
проплавляючу здатність (рис 5.1) [18]. У багатьох випадках
рекомендується використовувати захисну суміш 65 % Аг + 35 %
Не.
