Як захисні середовища при
зварюванні широко застосовують інертні (Аг, Не) й активні (СЬ, ССЬ) гази,
а також їхні суміші (Аг + ССЬ + СЬ, Аг + 02, Аг +
С02, С02 + 02 та ін).
Ідея газового захисту зони
зварювання належить великому російському винахіднику М.М. Бенардосу,
але промислове застосування зварювання в захисних газах почалося
після розробки в 40-х роках у СІЛА способу зварювання неплавким
вольфрамовим електродом в інертному газі -аргоні, а у 50-х роках у СРСР
високопродуктивного способу зварювання плавким електродом в активному
вуглекислому газі.
Зварювання в захисних газах
порівняно з іншими способами має ряд переваг, з яких головні наступні
[20]:
наявність сприятливих умов для
візуального, у тому числі і дистанційного, спостереження за процесом
та широкий діапазон робочих параметрів режиму зварювання;
можливість ведення процесу з
періодичною зміною електричних параметрів (імпульсно-дугове
зварювання);
легкість здійснення процесу
зварювання в різних просторових положеннях;
вірогідність варіювання складу
захисного газу;
використання для зварювання
широкої номенклатури матеріалів, у тому числі кольорових металів і їхніх
сплавів;
широка можливість механізації й
автоматизації процесу, у тому числі із застосуванням
робототехніки;
висока культура виробництва та
сприятливі гігієнічні умови праці зварників.
Завдяки відзначеним перевагам
спосіб дугового зварювання в захисних газах найбільш широко
використовують у промисловості. Він має ряд
