звичайно виконують на внутрішніх
поверхнях корпусних сталей, трубопроводів та іншого устаткування зі
сталей перлітно-феритного класу, що мають досить високу міцність, у тому
числі й при підвищених температурах (аж до 540 °С), але низьку
корозійну стійкість.
У практиці вітчизняного та
закордонного досвіду нанесення корозійностійких покриттів
наплавленням під флюсом здійснюють дротовим або стрічковим електродом зі
сталей аустенітного класу з регламентованим вмістом феритної фази. Для
забезпечення достатньої тріщиностійкості при кристалізації наплавленого
металу в закордонній практиці звичайно вважається необхідним мати у його
вихідній структурі не менше 4...5 % феритної фази. Це відповідно визначає
верхній рівень останньої в дроті або стрічці (12... 15%). У вітчизняній
промисловості переважно застосовують дротові та стрічкові електроди з
умістом феритної складової 5... 8 %, що забезпечує її кількість в
наплавленому шарі відповідно 2... 5%.
Підвищений вміст фериту в
закордонних стрічкових і дротових електродах пояснюється тією
обставиною, що їх використовують у сполученні з більш активними флюсами
(Аф > 0,4) порівняно з вітчизняними (Аф < 0,1).
Для корозійностійкого
наплавлення дротовим електродом практично придатний будь-який склад флюсу
для зварювання аустенітно-феритних хромонікелевих сталей (ОФ-6, АН-26,
ФЦ-17 та ін.). Однак використання дротового електрода при наплавленні
корозійностійких покрить малопродуктивне, бо забезпечує велику
глибину проплавлення основного металу порівняно зі стрічковим. Тому
нижче наведено характеристики і склади флюсів, які використовують при
наплавленні корозійностійких покриттів стрічковим електродом.
Серед названої групи флюсів
найбільш широко представлені флюси, побудовані на базі шлакової системи
СаО-СаТ2-А12Оз-8і02
(ФЦ-18, АН-70, АН-72 і АН-90), з різним співвідношенням основних
компонентів системи та додаванням інших оксидів і солей з метою одержання
особливих металургійних або зварювально-технологічних характеристик
124
