щин. Значна усадка при
кристалізації зварного шва, а також великий коефіцієнт лінійного
розширення сприяють виникненню високого темпу внутрішніх деформацій у
температурному інтервалі крихкості.
Відсутність фазових перетворень
в алюмінії призводить до отримання грубої стовпчастої структури
наплавленого металу з дендритною і транскристалітною будовою, що сприяє
розвитку гарячих тріщин. Істотне значення при цьому мають вміст домішок у
металі та характер його первинної кристалізації. Схильність
технічного алюмінію до утворення тріщин залежить від співвідношення у
ньому постійних його домішок - заліза та кремнію.
Флюси для зварювання алюмінію
та його сплавів напіввідкри-тою дугою (по флюсу). Флюси для зварювання
алюмінію та його сплавів, крім спеціальних, повинні мати наступні
зварювально-технологічні властивості: забезпечувати стабільне горіння
дуги, легке відокремлювання шлакової кірки та добре формування шва;
попереджувати утворення у шві пор і тріщин при високих механічних
характеристиках зварного з'єднання, корозійної стійкості,
електропровідності та інших властивостей. Виходячи з наведених вище
спеціальних вимог, можливими компонентами флюсів для зварювання
алюмінію можуть бути хлориди та фториди лужних і лужно-земельних
металів, фторид алюмінію, натрієвий, калієвий і літієвий
кріоліти.
Найбільше застосування для
зварювання алюмінію знайшов флюс АН-А1, що належить до системи
КС1-МаС1-МазАШб, разом з флюсом УФОК-А1 [18]. Для зварювання
алюмінієво-магнієвих сплавів застосовують флюси АН-А4, МАТИ-10,
48-АФ1, які не мають у своєму складі солей натрію, і належать до системи
ВаСЬ-КСІ, а також МАТИ-Іа, що містить більшу кількість фторидів у
порівнянні з іншими флюсами (табл. 4.8) [4, 20].
Флюси для зварювання алюмінію
та його сплавів закритою дугою (під флюсом). Головним недоліком
способу зварювання алюмінію
