область. Спорідненість титану з
азотом настільки велика, що він є єдиним елементом, який горить у
середовищі азоту. Водень поглинається титаном у великій кількості.
Розчинність водню в ß-Ti досягає 2 % і перевищує розчинність водню в
залізі у тисячі й десятки тисяч разів. Елементом, що викликає крихкість
титану, виступає і вуглець, який при високих температурах добре
розчиняється в титані, а зі зниженням температури утворює дуже тверді
та крихкі карбіди титану.
Для визначення підсумкового
впливу всіх трьох елементів на властивості титану використовують
"еквівалент кисню" [0]е, %:
[0]е = [О] + 2
[N] + (2/3) [С].
Залежність твердості технічного
титану від "еквівалента кисню" добре відтворюється емпіричним
рівнянням
НВ = 40 +
310[О]е.
Для забезпечення доброї
зварюваності титану та його сплавів обмежують вміст шкідливих
елементів: <0,1...0,2 % 02; <0,04...0,05 %
N2; <0,008...0,015 %Н2 і <0,05...0,1 %
С.
Найбільш розповсюдженими
дефектами зварних швів є пори та холодні тріщини. У зв'язку з цим
головною вимогою до флюсів для зварювання титану є надійний захист зони
зварювання від взаємодії з повітрям і виключення можливості забруднення
шва шкідливими домішками, які можуть міститися в шлаку.
Висока температура плавлення
титану зумовлює застосування тугоплавкого флюсу. Щільність флюсу не
повинна перевищувати щільність рідкого титану 4,11 г/см3. Флюс
повинен забезпечувати стабільність процесу зварювання, добре
формування шва, відсутність у ньому пор, тріщин, шлакових включень та
інших дефектів. Шлакова кірка повинна легко відокремлюватися від
поверхні шва. Перерахованим вимогам відповідають безкисневі флюси на
основі фторидів і хлоридів лужних і лужноземельних металів. На основі
проведених у ГЕЗ ім. Є.О. Патона досліджень були розроблені
безкисневі флюси серії АНТ, які призначені для
