велика здатність реагувати з
іншими елементами (у першу чергу з газами) при високій температурі,
особливо в розплавленому стані. Найбільш чутливі до домішок та
крихкості ванадій, ніобій, тантал, хром, молібден і вольфрам
[4].
4.7.1. Флюси для зварювання нікелю та його
сплавів
Зварювання нікелю та його
сплавів ускладнено внаслідок особливих фізико-хімічних властивостей,
великої чутливості до домішок і розчинених газів, які в значному
ступені ускладнюють їхню зварюваність та знижують експлуатаційні
властивості зварних з'єднань. До основних проблем зварюваності нікелю
належать схильність наплавленого металу до утворення пор і тріщин,
складність забезпечення однакового складу та властивостей основного та
наплавленого металу, знижені ливарні властивості нікелю, утворення
тугоплавкого оксиду нікелю. Пористість наплавленого металу при
зварюванні нікелю обумовлена його здатністю до розчинення великої
кількості водню, кисню й азоту в рідкому стані, а також труднощами
дегазації зварювальної ванни в процесі охолодження та
кристалізації.
Найбільш шкідливою домішкою в
нікелі є сірка, що утворює легкоплавку сірчасту евтектику з
температурою плавлення 645 °С. Схожу евтектику утворюють фосфор
(температура плавлення 880 °С), а також вісмут, свинець, сурма, миш'як,
селен і кадмій. Тому вміст цих домішок у нікелі обмежується 0,002.. .0,005
%, а вміст сірки навіть до 0,001 %, що в 10-50 разів нижче, ніж
припустимий її вміст у сталі. Шкідливими домішками в нікелі є кремній,
залізо, мідь, цинк, кадмій.
Хоча нікель порівняно з залізом
менш активний метал і має практично однакову з ним температуру плавлення,
активні плавлені флюси, що застосовують при зварюванні сталей,
непридатні для нікелю та його сплавів.
Позитивні результати для
дугового зварювання нікелю й особливо його сплавів дає застосування
фторидних і високоосновних флюсів
