Склад і властивості найбільш
поширених плавлених флюсів представлені в табл. 25Д, а керамічних
флюсів - у табл. 26Д.
4.6. Флюси для зварювання середньо- та високолегованих
сталей
Особливістю зварювання середньо-
та високолегованих сталей є більш високий ступінь легування металу, що
викликає його більшу чутливість до вмісту неметалевих включень і
водню. Тому небезпека утворення тріщин вища, ніж при зварюванні
низьколегованих сталей. У процесі зварювання таких сталей складніше
забезпечити рівноміцність металу шва з основним металом, тому що
внаслідок небезпеки утворення кристалізаційних тріщин вміст вуглецю у
шві жорстко обмежується. У зв'язку з цим потрібне введення в шов із
зварювальним дротом додаткової кількості легуючих елементів і
зниження їхнього окиснення в процесі зварювання. Низька окисна здатність
флюсу необхідна також і для забезпечення легкого відокремлювання
шлаку від швів, що містять ванадій, ніобій або хром. Мінімальне окиснення
металу шва та легка відокремлю-ваність шлакової кірки забезпечуються
застосуванням флюсів із зниженими окисними
властивостями.
Для зварювання та наплавлення
середньо- та високолегованих сталей рекомендуються малоактивні й навіть
пасивні флюси.
Здебільшого малоактивні та
пасивні флюси мають складний хімічний і мінералогічний склад, що пов'язано
з необхідністю забезпечення задовільних зварювально-технологічних і
металургійних характеристик.
У ряді випадків для зварювання
сталей цього класу може використовуватися високолегований аустенітний
дріт, що забезпечує утворення аустенітної або аустенітно-мартенситної
структури металу шва. Висока розчинність азоту та водню в аустеніті
обумовлює достатню стійкість зварних з'єднань проти окрихчування. Міцність
аустенітних й аустенітно-мартенситних швів поступається міцності основного
металу, однак високий запас пластичності забезпечує добру
працездатність конструкції.
