4.5. Флюси для зварювання низьколегованих
сталей
У промисловості та будівництві
за прийнятою класифікацією леговані сталі поділяють на три класи:
низько-, середньо- і високолеговані. Ни-зьколеговані сталі містять сумарну
кількість легуючих елементів не більше 5 % за умови, що вміст кожного
з них не перевищує 2 %. Якщо вміст кожного з легуючих елементів лежить в
межах 2...5 %, а сумарна кількість не більше 10 %, сталь -
середньолегована. Високолегованою вважають сталь, що містить один з
легуючих елементів не менше 5 % при їхній загальній сумі не менше 10
%.
Низьколеговані сталі є
металургійно збалансованими продуктами, тому основна задача при їхньому
зварюванні зводиться до захисту зварювальної ванни від атмосферного
впливу. Для зварювання низьколегованих сталей застосовують активні,
малоактивні та пасивні флюси, що належать до оксидного та солеоксидного
класу.
Введення в пасивні флюси оксидів
кремнію, титану, заліза або мангану значно поліпшує
зварювально-технологічні властивості названих флюсів, але підвищує
їхню хімічну активність. Незважаючи на це, більшість флюсів, що
використовують для зварювання низьколегованих сталей, або активні, або
малоактивні.
Малоактивні флюси, як правило,
містять до 25 % БіОг і поряд з цим велику кількість глинозему, оксиду та
фториду кальцію. Наявність діок-сиду кремнію істотно поліпшує їхні
формуючі властивості порівняно з пасивними флюсами, підвищує стійкість
флюсів до гідратації, поліпшує відокремлюваність шлакової
кірки.
Більш високі
зварювально-технологічні властивості порівняно з малоактивними
флюсами мають активні зварювальні флюси (Аф = 0,6...0,3). Однак зварювання
під ними дає більше забруднення металу швів неметалевими включеннями,
сіркою та фосфором. Тому ці флюси застосовують в основному для зварювання
низьколегованих сталей із тимчасовим опором на розрив до 600
МПа.
