ще подавати не в початковій, а в
кінцевій стадії процесу, щоб дати можливість вуглецю окиснитися при
високих температурах. Застосування легованого манганом дроту більш
раціональне, оскільки манган як розкис-нювач починає діяти лише при
порівняно низьких температурах, коли вуглець встигає частково
окиснитися.
До позитивних сторін кремній- та
мангановідновлювальних процесів варто віднести і той факт, що збагачення
реакційної зони киснем у вигляді FeO при відновленні кремнію та
мангану з їхніх оксидів у флюсі сприяє створенню окисного середовища у
зварювальній ванні, а це перешкоджає розчиненню водню в рідкому металі.
Водень утворюється при взаємодії водяної пари, що міститься у флюсі, з
рідким металом шва за реакцією
(Н20) +
Fep = [FeO] + Н2. (4.6)
До негативних наслідків кремній-
та мангановідновлювальних процесів, які інтенсивно відбуваються при
зварюванні під високомангановими флюсами-силікатами, варто віднести
засмічення шва дисперсними силікатними включеннями ендогенного
характеру. Вони в значній мірі знижують пластичність та ударну
в'язкість металу шва особливо при низьких температурах. При зварюванні
вуглецевих сталей це ще може бути припустимо, але якщо врахувати, що
з ростом кількості легуючих елементів запас пластичності металу
зменшується, то варто визнати, що вже під час зварювання низьколегованих
сталей підвищеної міцності, застосування зазначених флюсів
неприпустиме.
Для зварювання низьковуглецевих
сталей переважно використовують високоактивні флюси, які мають показник
відносної хімічної активності Аф > 0,6, це високо- або
середньоманганові флюси-силікати. Найбільш поширені у вітчизняній
промисловості флюси можуть бути віднесені до шлакової системи
MnO-Si02. До них належать флюси АН-348А, ОСЦ-45, АН-348В, ФЦ-6,
ФЦ-3, ФЦ-9, АН-60 та ін. Якщо брати до уваги концентрацію в них
Si02 і МпО, то область оптимального хімічного складу
флюсів буде розміщена на діаграмі стану шлакової системи
MnO-Si02 трохи 106
