найбільш поширених легуючих
елементів, можна розрахувати за допомогою наступних рівнянь
[18]:
A[Si] = 6,7 •
10-2A(S'°2)"U(^^
+ І); (4.3)
[Si]n I V3B
ДІМЩ О,.^^-1^-8;0'.^'0 (4.4)
[Мп]п I V3B
де A(Si02) та А(Мп0) - відносні хімічні
активності зварювальних флюсів за
кремнієм та манганом відповідно;
[Si]n, [Мп]п - початкові концентрації кремнію та мангану в наплавленому
металі, %; U-
напруження на дузі, В; /-зварювальний струм, A; V3B -
швидкість зварювання, м/год.
Рівняння (4.3) і (4.4)
справедливі в межах зміни концентрацій у флюсі: (Si02) =
0,26...52,3 %; (MnO) = 0,07...51,1 % та початкових концентрацій в
наплавленому металі: [Si]n = 0,04.. .0,75 %; [Мп]п =
0,21... 1,86 %. Аналіз рівнянь (4.3) та (4.4) підтверджує, що найбільше
впливає на приріст кремнію та мангану зміна напруження на дузі та
відносна хімічна активність флюсу. На практиці варіювання режимами
зварювання досить обмежене необхідністю отримання прийнятного формування
шва. У зв'язку з цим активність взаємодії між флюсом та наплавлювальним
металом регулюють переважно за рахунок зміни відносної хімічної
активності флюсу.
Подібний хід міркувань
справедливий також стосовно до реакцій взаємодії між газами та
металом у зоні плавлення.
Феросплави та метали, що
містяться в керамічних флюсах та інших видах зварювальних матеріалів,
розчиняються в зварювальній ванні безпосередньо, без проходження
хімічних реакцій взаємодії між шлаком та рідким металом, що значно
підвищує ефективність їх використання в якості легуючих та
розкиснюючих компонентів.
Металургійні основи впливу
шлаків на вміст шкідливих домішок (сірка, фосфор) та газів (водень,
азот, кисень) в наплавленому металі мають
