пель, які мають найбільш високу
температуру. Узагальнена реакція між шлаком та рідким металом при
зварюванні має наступний вигляд: (Ме/О^шл+ЯМе'] ^ ЯМе'0)шл +
х[Ме"].
У результаті даної реакції в
наплавленому металі зі збільшенням температури зростає концентрація
[Ме"]. По мірі зменшення температури процеси в більшості випадків
починають відбуватися в протилежному напрямку. Однак швидкість цих
процесів в низькотемпературній зоні значно нижча швидкості прямих
процесів. Цим, в основному, пояснюється той факт, що кількість речовини,
що прореагувала при прямому процесі, більша, ніж при зворотному. Таким
чином відбувається легування або розкиснення металу шва.
Зростання температури сприятливо
впливає на рафінування наплавленого металу, а також його дифузійне
розкиснення. Повнота протікання реакцій залежить від часу проходження
реакцій. Чим довше метал знаходиться у рідкому стані, тим більше
реакції наближуються до стану рівноваги. Крім того, швидкість реакції
взаємодії між флюсом та наплавленим металом пропорційна до відносної
хімічної активності флюсу та зворотно пропорційна початковій концентрації
відновлюваного елемента в металі шва.
У зв'язку з цим необхідно
розглянути вплив режимів зварювання на інтенсивність взаємодії між шлаком
та рідким металом. Численні дослідження показують, що зміна величини
струму, його питома щільність, полярність, швидкість зварювання незначною
мірою впливають на інтенсивність взаємодії. Найбільший вплив має
зміна напруги на дузі. Зі збільшенням напруги подовжується дуга,
збільшуються розміри високотемпературної зони та створюються найбільш
сприятливі умови для взаємодії.
Теоретично розрахувати реакції
взаємодії між шлаком та металом неможливо, оскільки завжди відсутні повні
дані. Для практичних цілей використовують емпіричні рівняння, які складені
з урахуванням експериментальних даних. Наприклад, приріст кремнію та
мангану в металі шва,
