Зносостійкість сплавів, відновлення та зміцнення деталей машин
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 45 46 47 48 49 50 51... 420 421 422
|
|
|
|
прошарком мартенситу деформації мікротвердістю порядку Н50—8-9 ГПа. Мартенсит гартування забезпечує високу початкову твердість (62-65 HRC). Сполучення аустеніту і мартенситу як, наприклад, при використанні сталей Х12Ф1, Х12 забезпечує отримання сукупності максимального ступеня й об'єму у—а перетворень, які мають доповнюватись високою вихідною твердістю мартенситу після термічної обробки гартування. Аналіз даних, при порівнянні початкової і кінцевої (після зношування) кількості залишкового аустеніту показує, що відбувається його зниження. У той же час ступінь цього зміцнення при самих сприятливих умовах, коли об'єм перетворень нестабільного аустеніту максимальний, все ж таки не забезпечує мікротвердість поверхні вище Н50=8-9 ГПа. Однак, використання нестабільної аустенітної структури у поєднанні з мартенситом і зміцнюючою твердою фазою є оптимальним рішенням. Факт підвищення зносостійкості підтверджують дослідження сталей типу XI2, яка при мартенсито-аустепітній структурі матриці містить більшу кількість карбідів. Встановлено, що при приблизній рівності кількості зміцнюючої фази відносна зносостійкість визначається прямопропорційною залежністю від мікротвердості основи не залежно від того, чи була вона вихідною або здобутою після зношування. Сплави з однаковою мікротвердістю матриці мають зносостійкість більше пропорційно кількості в їхній структурі твердих включень. В умовах зношування напівзакріплеиим абразивом значне збільшення зносостійкості настає при кількості твердої фази не менше 50% і відношенні мікротвердості зміцнюючої фази і абразиву Нм/На рівному або більше 1,3, тобто з мікротвердістю карбідів (боридів) близько 19-22 ГПа. Однак такі сплави можуть мати обмеження для наплавлення деталей, оскільки вони схильні до утворення тріщин і надмірної крихкості. Наявність у реальних виробничих умовах ударних механічних навантажень па поверхні тертя може обумовлювати викрашування металу у процесі роботи. Тому при розробці зносостійких матеріалів з високим вмістом зміцнюючої фази (50-80%) вибір металевої матриці повинен виконуватися за умов одержання основи, яка поряд з високою мікротвердістю (як придбаної, так і початкової) повинна мати здатність міцно утримувати змінюючу надлишкову фазу. Аналіз результатів дослідження процесу спрацьовування наплавлених сплавів дозволив сформулювати умови, за якими повинен розроблятись матеріал для роботи при інтенсивному зношуванні напівзакріплеиим абразивом з високою твердістю (8-16 ГПа). З урахуванням доступної вартості, більш перспективними є високовуїленевохромбористі зносостійкі матеріали леговані V, Мо, Ті, W, Mn, Ni іі ін. у невеликих кількостях. Для забезпечення високої зносостійкості сплав повинний містити 50-80% зміцнюючої фази, з мікротвердістю не менше Н50=І9-2б ГПа, розташованої в аустепіто-мартепситпій матриці при співвідношенім М7А=80/20 60/40 з вихідною або здобутою у процесі зношування мікротвердістю не менше Н5о=8-Ю ГПа. Більш точніші співвідношення зазначених характеристик визначаються за допомогою багатокритеріальної оптимізації комплексної ірибосистеми [7,8] , яка дозволяє враховувати взаємний вплив всіх факторів 4S
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 45 46 47 48 49 50 51... 420 421 422
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
