Зносостійкість сплавів, відновлення та зміцнення деталей машин
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 334 335 336 337 338 339 340... 420 421 422
|
|
|
|
Розділ 11 МЕТОДОЛОГІЯ БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО АНАЛІЗУ ЗНОШУВАННЯ СТАЛЕЙ ТА СПЛАВІВ Процес зношування охоплює сукупність складних явищ, що відбуваються при взаємодії поверхневих шарів металу зі зношуючим середовищем у визначених конкретних, специфічних умовах експлуатації. Усі компоненти цього процесу, що включають і метал, і зношуюче середовище та зовнішні умови, за якими зношування відбувається, взаємозалежні і кожний з них окремо і у взаємодії з іншими факторами впливає па кінцевий результат процес зношування та величину зносу [1]. Тому дуже важливо знайти методичні шляхи оптимізації цих параметрів, які забезпечують отримання найменшої величини зносу та збільшення терміну служби, як окремих деталей, так і машин і апаратів у цілому. Багато науковців робили неодноразові спроби оптимізації, наприклад хімічного складу зносостійкого металу методами планування експерименту. При цьому мінералогічний, гранулометричний, хімічний склад та характеристики міцності абразивного середовища, а також умови зношування (тиск, температура, швидкість та ін.) приймалися постійними і вважалися критеріальиими факторами, що накладають визначені обмеження. І хоча метою пошуку зносостійкого матеріалу, проведеного багатьма авторами була максимальна зносостійкість, хімічний склад, розроблений кожним з дослідників виходив істотно різним. При цьому оптимізація дослідів проводилася цілком коректно у відповідності до всіх відомих рекомендацій з планування експерименту [2,3]. Це з'ясовно, оскільки кожний з дослідників розробляв зносостійкий матеріал до визначених умов роботи конкретної деталі. Навіть найменші відхилення від одного з параметрів цих окремих випадків робить отримані рекомендації з хімічного складу стопу непридатним для використання в інших умовах експлуатації і тому па тих же підставах до рішення проблеми зносостійкості вимагає нового циклу планування експерименту. Тому задача одержання оптимального складу зносостійкого стопу має нескінченно велику кількість рішень, кожне з яких справедливо тільки для однієї деталі з нескінченно великої кількості реалі.по існуючих деталей, що зношуються у своїх специфічних умовах при взаємодії з конкретним зношуючим середовищем. Методологія рішення задачі підвищення зносостійкості і прогнозування ресурсу експлуатації деталей машин залишається в сфері компетентності висококваліфікованих фахівців трибоматеріаловедів, ям працюють в цій предметній області, яка включає складний взаємозв'язок різних чинників та явищ, які повинні враховуватись при постановці м вирішенні цієї задачі. До теперішнього часу у вітчизняній та закордонній науковій літера іурі по тертю і зношуванню накопичений досить великий експериментальний матеріал, є цікаві й оригінальні наукові розробки, які можуть бути корисними 336
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 334 335 336 337 338 339 340... 420 421 422
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
