Зносостійкість сплавів, відновлення та зміцнення деталей машин
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 19 20 21 22 23 24 25... 420 421 422
|
|
|
|
Підвищення температури нагріву при гартуванні сталі 140Х12Ф1 приводить до розчинення карбідів і збагаченню твердого розчину вуглецем і хромом. При цьому температура мартенситної точки поступово знижується від 270 °С при загартуванні з 950 °С до -20 °С при загартуванні від 1180 °С [12] і відповідно до цього змінюється чугливість адаптації сталі до мартенситних перетворень під впливом енерго-механічного впливу зношування. Енергетичні витрати на утворення мартенситу деформації і протікання супутніх йому процесів зміцнення усе більш збільшуються і пропорційно цьому росте зносостійкість металу, досягаючи максимуму при загартуванні від 1180 °С. Збільшення температури гартування вище 1180 °С обумовлює подальше розчинення карбідів і збагаченню твердого розчину вуглецем і хромом. Це супроводжується зниженням температури мартенситної точки, збільшенням стабільності аустеніту та зменшенням сприйнятливості до мартенситних перетворень під енерго-механічним впливом абразиву. У результаті чого кількість металу, у якому відбувається утворення мартенситу деформації, зменшується. Таким чином, подані результати досліджень реєструють наявність адаптації сплавів до зовнішніх енерго-механічних впливів. При цьому вважається доцільним розширення поняття в класифікації "стабільності" структурного стану від матеріалознавчих параметрів. Так, за умов виконання Ш 0, та овад відбувається підвищення фізико-механічних властивостей (HRC, ав), але тільки завдяки здрібненню макроі мікроструктури зерен та викривлення гратки. Тому ці сталі та сплави мають початковий рівень адаптації і їх треба відносити до умовно стабільних матеріалів. Вивчення даних стосовно диссипативних сплавів, де утворюється дисипативна структура з наявністю самоорганізації, показує, що їх треба пози-ціювати як матеріали з повним рівнем адаптації сплавів в умовах енергетичного впливу. В той же час, треба розуміти, що трансформація енергії при цьому розраховується за допомогою нелінійної термодинаміки і вимагає більш доказової бази та стабільності в відтворенні результатів. Наявність елементів адаптації поверхні зношування та підвищення зносостійкості металу, яке відбувається без створення самоорганізації та лежить у зоні до точки біфуркації, не має зворотнього відтворення геометричних розмірів спрацьованого шару, треба розглядати як квазідисипативні метастабільні сплави. Ступінь адаптації та рівень метастабільності структури цих матеріалів визначається умовами: Мп 0, та ав ад. Таким чином, підвищення зносостійкості сталей і сплавів досягається за рахунок збільшення чутливості металу до зміцнення в процесі роботи в абразивному середовищі. Такі матеріали мають метастабільну структуру, якп містить включення карбідів. Аналіз залежностей (рис. 1.3, 1.4) дозволили встановити, що темпера тура початку мартенситних перетворень знаходиться в області температур забагато нижчих за нуль, де утворення мартенситу деформації практично иг відбувається. Це пов'язано з тим, що для протікання мартенситних перетни 22
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 19 20 21 22 23 24 25... 420 421 422
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
