Зносостійкість сплавів, відновлення та зміцнення деталей машин
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 155 156 157 158 159 160 161... 420 421 422
|
|
|
|
У момент розрідження (відриву від рідини) тиск в ній знижується з утворенням парогазових пухирів, які при зворотному ході вібратора стискуються та закриваються внаслідок підвищення тиску. Поверхня зразка, закріпленого на торці вібратора, руйнується, а зносостійкість матеріалу оцінюється втратою маси за певний проміжок часу. За допомогою МСВ можна вивчати не тільки окремі стадії ерозії та продукти руйнування матеріалів, але і досліджувати вплив фізико-хімічних властивостей різних рідин (склад, температура, поверхневий натяг і т.д.). Недоліком установки є дуже висока частота коливань (7000-8000 Гц), що значно перевищує діючі значення, а при меншій частоті процес кавітації пе відтворюється. ^ Однією з перших установок для проведення досліджень кавітаційної стійкості матеріалів є УЕС (рис. 4.3,6). Зразки 1 закріплюються на сталевому диску 2, що обертається з великою швидкістю близько 80 м/с у вертикальній або горизонтальній площині, та перетинають струмінь води 3, що витікає із сопла 4 па деякій відстані від зразка. Сталість напору забезпечується за допомогою витратного бака з переливом 5. За рахунок багаторазового зіткнення зразка із струменем води відбувається його руйнування. На диск може бути встановлено декілька зразків, внаслідок чого зменшується час кількісних випробувань. Хоча деякі дослідники вважають, що на УЕС відтворюється тільки гідравлічний удар, а пе реальна кавітаційна дія, проте ця методика широко використовується для порівняльних випробувань. Спроби поєднати невеликий час випробувань при дійсній наявності кавітаційної зони були реалізовані у створеній на кафедрі Запорізького національного технічного університету УОД (рис. 4.4,а). Диск І з отворами, які просвердлені наскрізь і розташовані па його периферії (рис. 4.4,6), розмішений в циліндричній камері 2, обертається навкруги горизонтальної вісі електродвигуном через привід 5. Камера заповнюється рідиною, тиск якої контролюється манометром 8. З торця камера закрита прозорою кришкою 7 з оргскла па гумовій ущільнюючій прокладці, а герметичність камери з боку входу валу забезпечується сальником 4. Щоб уникнути переміщення рідини в камері разом з диском, з обох його поверхонь встановлені погашувальні ґратки 3. Сталий тиск у камері при випробуванні в проточній воді забезпечується водоиапориим баком 11 з переливом. При роботі з іншими рідинами їх циркуляція здійснюється по замкнутому циклу за допомогою спеціального насоса 6, теплообмінник 10 слугує для її охолодження, а сталий тиск в камері підтримується за допомогою розширювального бака 9. При обертанні диска отвори в ньому збурюють потік, за ними утворюється кавітаційна зона, а пухирі змикаються па деякій відстані від отворів завжди в одному і тому ж місці (рис. 4.4,6). Саме тут встановлюються відразу 6 випробовуваних зразків, які й піддаються дослідженню. Недоліком цієї конструкції є необхідність прецизійного виготовлення зразків і складність їх повторного закріплення в диску. 156
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 155 156 157 158 159 160 161... 420 421 422
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
