Зносостійкість сплавів, відновлення та зміцнення деталей машин
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 12 13 14 15 16 17 18... 420 421 422
|
|
|
|
претувати як процес перетворення механічної енергії абразииу * спор, вих поверхонь і тих необоротних спотворені, і зміцнення у робочому |Г сплаву, які передують руйнуванню і супроводжують його. Величина зносу повинна бути тим менше, чим більше енергії Ем може мої ініііути сплав, не руйнуючись, і чим менше величина енергії руйнування абразії піни о тіші ЦА. У разі, коли сплав може поглинути енергії більше тієї кількості, яку пори ній не тіло здатне одноразово йому передати, тобто при ЕАЕМ зносу за /ціннії робочий цикл не відбувається. Якщо нехтувати витратою енергії на тертя, тепловий ефект і процеси, що відбуваються у самому абразивному зерні, то руйнування стане можливим тільки тоді, коли робоча поверхня буде насичена енергією, достатньою для здійснення вказаних вище необоротних процесів, а також зародження і розвитку тріщин. Кількість циклів зношування, необхідна для накопичення у металі енергії, достатньої для руйнування, складе: ш = Ем/ЕА(1.4) Величина енергії, що поглинається робочою поверхнею й у значній мірі визначає здатність опиратися зношуванню абразивними тілами, залежить від енергоємкості процесів, що протікають у металі при взаємодії з абразивами. Найбільш високі механічні властивості сталі Х12Ф1 (твердість, границя міцності при розтягуванні та зрізі) досягаються після загартування від температури 1050 °С (рис. 1.1), коли матриця набуває структури мартенсито-аустеніто-карбіду, що містить близько 20% залишкового аустеніту і 13% карбідів типу (Cr;Fe)7C3. При підвищенні температури загартування від 1050 °С до 1225 °С у структурі сталі відбувається безперервне зменшення кількості мартенситу і збільшення залишкового аустеніту, що супроводжується зниженням твердості, границі міцності при розтягуванні і зрізі та зростанням ударної в'язкості, та границі міцності при стисненні. При цьому знос сталі, загартованої від температур 1050-1170 °С, монотонно знижується, а після загартування від температури вище 1170 °С зростає (рис. 1.1). Під впливом абразивів у процесі зношування у сталі Х12Ф1, загартованій від 1170 °С, відбуваються мартенситні перетворення, які охоплюють близько 70% залишкового аустеніту. При цьому у шарі, що зношується, з'являються внутрішні напруження стиснення і створюються умови для більш рівномірного розподілу щільності дислокацій. Витрати енергії на руйнування при різних видах випробування (рис. 1.2) збільшуються із зміною структури пропорційно зростанню механічних властивостей (рис. 1.1). Проте, через особливості взаємодії абразиву з металом, зміна кількості енергії, потрібної на руйнування останнього, характеризується складнішою залежністю від структурного стану, ніж при стандартних видах випробування. Енергія, що сприймається металом при взаємодії з абразивними тілами, 15
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 12 13 14 15 16 17 18... 420 421 422
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
