Зносостійкість сплавів, відновлення та зміцнення деталей машин
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 97 98 99 100 101 102 103... 420 421 422
|
|
|
|
технологією: нагрівання до 860-880 °С, охолодження з піччю до 720-750 °С, витримка при цій температурі протягом 3-4 г, охолодження на повітрі. Схема термообробки така ж, як і для сталі Х12Ф1 [11]: попередній підігрів в електропечі 560-580 °С, перенос пластин у барієву ванну, нагрівання до 1075-1080 °С, охолодження до 20 °С в олії. Максимальна зносостійкість пластин зі сталі Х12 досягається після гартування з 1075-1080 °С (див. рис. 2.19). Твердість пластин після такої термообробки знаходиться в межах HRC 49-51. Структура: 72-75% залишкового аустеніту, 12-17% мартенситу і 11-13% карбідів. У стандартних соляних ваннах електроди розташовано в один ряд і пластини нагріваються нерівномірно. Сторона, яку звернено до електродів, нагрівається більше, ніж протилежна. При наступному гартуванні через різницю температур по обсязі в деталі виникають значні напруження, що ведуть до появи гартівних тріщин. Для усунення цього необхідно електроди соляної ванни розташовувати таким чином, щоб два електроди знаходилися в тильній стороні дзеркала вапни й один перед ним. При цьому вторинну обмотку силовою трансформатора з'єднують у "зірку" і використовують чотири перші ступіні потужності. Пластину при такім розташуванні електродів поміщають усередину трикутника, утвореного електродами, і нерівномірність нагрівання практично відсутня. Илектроди круглого перетину доцільно замінити па пластинчасті перетином 40x100 мм. Матеріалом для електродів використовують сталь СтЗ. До існуючого електродоутримача електроди приєднуються шиною перегином 16 х 100 мм зі сталі СтЗ за допомогою зварювання. Температуру соляної ванни необхідно контролювати платино-нііатіпіородієвою термопарою. Термопару варто захищати знімним іімкопічииком зі сталей 12ХІ8Н9, І2Х18Н10Т, 12X17 чи І5Х25Т. Неприпустимо збільшувати товщину стінки наконічпика більше 3,0-3,5 мм, юму то при цьому іперційність термопари досягає 40-60 °С, що різко знижує ефективність контролю і регулювання температури в соляній ванні і ініміпкає значні відхилення у твердості пластин, що приводять до надмірної іірнчкосіі, чи низкою зносостійкості деталей. Кожну деталь варто витягати із соляної вапни після необхідної ин фішки (0,72 хв па 1 мм товщини) відразу ж після відключення ііинімиї нчшім пристроєм силового трансформатора печі, що зведе до мінімуму коїішіаппя твердості пластин. ІЦо" уникнути зневуглецевуваппя поверхневого шару в процесі ііірміїоіірооші необхідно попередньо підігрівати деталі до 550-580 °С і рн мок їй і н соляну ванну. Розкислення можна здійснювати сумішшю 85-75%-іпн і ферої і иіціїо і прожареної бури (0,5% кожної складової від маси |щ 111 • 1111111 -111 і соні) Непогані результати виходять також при перемішуванні І "і t її 11 • ні) 111-111 і с"ні і сухим дерев'яним стрижнем протягом 1-1,5 хв. І'м мі in и змін нсоіімдпо проводити перед початком кожної зміни.
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 97 98 99 100 101 102 103... 420 421 422
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
