Технологія конструкційних матеріалів
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 92 93 94 95 96 97 98... 187 188 189
|
|
|
|
склом. Одержану масу наносять на електродні стрижні опресуванням. Потім електроди просушують і прокалюють. За хімічним складом електродні покриття поділяють на кислі й основні. В шлаках кислих покриттів переважають кислотні оксиди 8Ю2, Ті02 та ін. У покриття цих електродів входять манганова і титанова руди у вигляді концентратів, рутил (в якому понад 90 % двооксиду титану), польовий шпат, граніт тощо, а також газоутворювальні речовини і розкислювачі, скріплені рідким склом. Електроди з кислим покриттям використовують для зварювання вуглецевих і низьколегованих сталей. Найліпші зварювальні властивості, як-то хорошу стабільність дуги, можливість здійснювати зварювання як на постійному, так і змінному струмі, якісне формування металу шва і легке відділення від нього шлакової кірки тощо, мають електроди з рутиловим покриттям. У шлаках основних покриттів переважає оксид кальцію СаО. Основними компонентами цих покриттів є мармур, плавиковий шпат, розкислювачі і в багатьох випадках різні легуючі елементи. Стабілізуючими речовинами у них є кальцій і натрій або кальцій і калій. Кальцій входить до складу мармуру (СаС03) і плавикового шпату (СаР2), а натрій і калій є складовими відповідно натрієвого №20 • я(5Ю2) чи калієвого К20 • я(8Ю2) рідких стекол. Крім шлакоутворювальної та стабілізуючої дії мармур створює навколо дуги ще і газовий захист. Під час дисоціації мармуру утворюється оксид вуглецю СО, який перешкоджає зіткненню розплавленого металу в дузі з навколишнім середовищем. Електроди з основним покриттям, на відміну від електродів з кислим покриттям, сприяють широкому легуванню наплавленого металу без значних втрат легуючих елементів. Зумовлено це відсутністю в мармурі та плавиковому шпаті оксиду заліза ЁеО, а отже, і відсутністю окислення ним легуючих елементів. Не менш важливим є і те, що такі шлаки сприяють очищенню металу шва від сірки і фосфору. Вміст сірки в металі зменшується за допомогою мангану і оксиду кальцію за такими реакціями: РеБ + Мп = Мп8 + Ре; Ре8 + СаО = СаБ +Ре. Сульфід мангану МпБ мало розчиняється в металі і добре в шлаці, тому значна його частина переходить у шлак. Частина Мп5, що залишається в хметалі, не утворює легкоплавких евтектик і не сприяє виникненню в зварних швах тріщин. Сульфід кальцію Са8 не розчиняється в металі й залишається в шлаці. Електроди з основним покриттям широко застосовують для зварювання відповідальних деталей і для зносостійких наплавок. За призначенням сталеві електроди відповідно до ГОСТ 9466-75 поділяють на чотири групи: 1)для зварювання вуглецевих і легованих конструкційних сталей; 2)для зварювання легованих теплостійких сталей; 3)для зварювання високолегованих сталей з особливими властивостями; 4)для наплавлення поверхневих шарів з особливими властивостями. Цей стандарт установлює також загальні вимоги на електроди їхні розміри, технічні умови на виготовлення, правила приймання, методи випробувань, маркування тощо. ГОСТ 9467-75 регламентує дві перші групи електродів. За цим стандартом для зварювання конструкційних вуглецевих і легованих сталей залежно від механічних властивостей металу шва передбачено 14 типів електродів 338, 342, 346...3150. Цифри в марках означають гарантовану границю міцності шва 380... 1500 МПа. Для зварювання легованих теплостійких сталей залежно від хімічного складу наплавленого металу встановлено 9 типів електродів, зокрема 3-09МХ, 3-09X1М, 3-09М. ГОСТ 10052-75 регламентує вимоги до електродів для зварювання високолегованих сталей з особливими властивостями. Залежно від хімічного складу металу шва і його структури стандартом передбачено 45 типів електродів: 3-12X13, 3-10Х17Т, 3-10Х17Н13С4 та ін. Відповідно до ГОСТ 10051-75 електроди для наплавлення поверхневих шарів з особливими властивостями за хімічним складом наплавленого металу і призначенням поділено на 44 типи: для наплавлення деталей, які працюють в умовах ударних навантажень (3-10Г2, 3-30Г2ХМ та ін.), для наплавлення штампів гарячого штампування (3-10Х2ГМ, 3-90Х4М4ВФ та ін.), для наплавлення металорізального інструменту (3-105В6Х5МЗФЗ та ін.). Кожний тип електрода може включати одну або кілька марок електродів. Наприклад, до типу 342 належать електроди марок УОНИ-13/45, СМ-11 та ін.; до типу 346-АНО-4, МР-3, ОЗС-4 та ін. У паспортах електродів наводяться дані про призначення електродів, тип і склад покриття, рід і полярність струму, значення сили струму, хімічний склад і механічні властивості металу шва або наплавленого металу, в якому просторовому положенні може здійснюватись зварювання тощо. 2. Види зварних з'єднань. Основними видами з'єднань, що застосовуються при ручному дуговому зварюванні, є стикові, кутові, таврові і внапусток. Конструктивні елементи цих з'єднань згідно з ГОСТ 5264-80 наведено на рис. У.7. Стикові з'єднання залежно від товщини зварювальних листів виконують з відбортуванням (СІ)*, без скосу кромок (С2, С4), з однобічним (С15) і двобічним (21) симетричним або несиметричним скосом кромок одного чи обох листів. Двобічний симетричний скіс кромок обох листів криволінійної форми (С22) застосовують для листів завтовшки ЗО... 100 мм. Щоб забезпечити проварювання по всьому перерізу зварюваних листів, між кромками залишають зазор 0...4 мм залежно від товщини металу. * Літери і цифри на рисунку означають вид з'єднання: СІ стикове /; К1 кутове /; ТІ таврове /; В2 внапусток 2 тощо.
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 92 93 94 95 96 97 98... 187 188 189
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
