Технологія конструкційних матеріалів
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 61 62 63 64 65 66 67... 187 188 189
|
|
|
|
крізь вікно 9. Щоб футеровка не зазнавала ударів шихти, на рівні завалочного вікна шахту викладають чавунною цеглою 8. Розплавлений чавун і шлак крізь отвір 12 стікають до накопичувача 13, де вони збираються і відстоюються. Звідси чавун випускають крізь чавунну льотку 75, а шлак -крізь шлакову льотку 14. У вагранці з накопичувачем можна виробити чавун потрібного складу з малим вмістом сірки і вуглецю. Якщо накопичувача немає, то рідкий чавун збирається в горні вагранки і тривалий час перебуває в контакті з розжареним коксом, насичуючись сіркою і вуглецем. Повітря для горіння палива подається у вагранку з кільцевого повітропроводу 5 крізь фурми 4. Сучасні вагранки мають три ряди фурм: нижній основний і два верхні додаткові (на рис. III.33 показано один ряд фурм). Корисною висотою вагранки називають відстань від основного ряду фурм до нижньої кромки завалочного вікна. У цій зоні гарячі гази взаємодіють із шихтою. Перед черговою плавкою вагранку треба підготувати до роботи: очистити шахту від залишків шлаку, відремонтувати вогнетривку кладку, закрити днище, заповнити під вагранки і накопичувача, укласти на під дрова, підпалити їх, а потім крізь завалочне вікно засипати кокс холостої колоші на 700...800 мм за основний ряд фурм, де розвиваються максимальні температури. Холоста колоша розігріває вагранку і підтримує стовп шихти. На холосту колошу коксу завантажують металеву частину шихти, потім робочу паливну колошу коксу і далі флюс. Таке пошарове завантаження шихти повторюється на всій висоті вагранки аж до завалочного вікна. Під час плавлення шихтові матеріали поступово опускаються, а крізь завалочне вікно вагранку завантажують новими порціями шихти. 21. Виготовлення виливків із сталі 1.Виливки із сталі мають такі переваги перед чавунними: більшу міцність, що дає можливість зменшити переріз виливка і масу конструкції в цілому; добре зварюються, завдяки чому можна виготовляти складні крупні виливки із кількох частин і легко виправляти дефекти. Фосфор і сірка у фасонних сталевих виливках утворюють гарячі тріщини, особливо в масивних виливках, тому для масивних, а також тонкостінних виливків складної конфігурації допустима масова частка сірки і фосфору не повинна перевищувати по 0,03 %. 2.Технологія виготовлення форм для фасонного сталевого литва є найбільш складною і трудомісткою внаслідок поганих ливарних властивостей сталі: низької рідкотекучості, високої температури плавлення, великої усадки і значної ліквації. Висока температура плавлення потребує використання більш вогнетривких формових і стрижневих сумішей. Для підвищення вогнетривкості у суміші вводять порошок хромистого заліза і магнезиту, а готові форми і стрижні фарбують вогнетривкою фарбою на основі маршаліту. Форми перед заливанням сушать. Значна лінійна і об'ємна усадки сталі потребують виготовлення піддатливих форм і стрижнів; конструювання виливків з ребрами жорсткості, щоб запобігти утворенню тріщин; використання холодильників або установлення додатків. В окремих виливках витрата металу на додатки становить 30...50 %, а в деяких випадках і 100 % від маси виливка. Витрата металу на додатки, складна технологія виготовлення форми, відпалювання виливків, трудомістке обрубування й очищення виливків, відрізування додатків усе це підвищує вартість литва із сталі й тривалість виробничого циклу. Тому фасонне литво із сталі використовують тоді, коли потрібно підвищити міцність і пластичність деталі й коли складність і розміри конструкції не дають змоги виготовити її куванням або штампуванням. 22. Виготовлення виливків із сплавів кольорових металів 1.Виливки із сплавів на основі алюмінію, які містять 5... 13 % силіцію (силуміни), одержані виливанням у разові форми і особливо у кокілі, мають високі ливарні й механічні властивості. Ці сплави використовують для виливання високонавантажених деталей двигунів. Сплави на основі алюмінію з вмістом міді (дуралюміни) мають високі механічні, але низькі ливарні властивості (низька рідкотекучість, гарячі тріщини). Добавляння до 0,7 % 5і, 1,5 % М%, 2 % № та до 10 % Си підвищує ливарні властивості та жароміцність дуралюміну, що дає змогу виготовляти виливки, які працюють при високих температурах (поршні, головки двигунів тощо). Усі ливарні сплави на основі алюмінію мають невисоку температуру плавлення (610...670 °С) і заливання (640...780 °С). Формові й стрижневі суміші для виливок із сплавів на основі алюмінію з підвищеною усадкою повинні мати достатню піддатливість. Враховуючи сильну окислюваність сплавів на алюмінієвій основі, форму слід заливати безперервним струменем, щоб не утворилися оксидні плівки. 2.Сплави на основі магнію. Ці сплави в 4,5 раза легші від сплавів чорних металів і у 1,5 раза від алюмінієвих. Заміна алюмінієвих сплавів магнієвими зменшує масу виливок на 25...ЗО % при збереженні їхньої міцності. Ливарні властивості магнієвих сплавів нижчі від алюмінієвих. Магнієві сплави з масовою часткою 1___1,5 % Бі або 1...2 % Мп мають низькі ливарні властивості, тому використовуються для невідповідальних виливків простої форми. Сплави магнію з масовою часткою 2...7 % А1 і 1,5...З % 7л\ мають задовільні, а з масовою часткою 8... 10% А1 і 0,2... 1,5 %2п~ хороші ливарні властивості. Недоліком цих сплавів є легка окислюваність при виробництві виливків.
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 61 62 63 64 65 66 67... 187 188 189
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
