Технологія конструкційних матеріалів
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 60 61 62 63 64 65 66... 187 188 189
|
|
|
|
користовують для виготовлення виливків завдяки найліпшим ливарним властивостям: хороша рідкотекучість, мінімальна лінійна усадка (1 %), порівняно невисока температура плавлення. Звичайний сірий чавун з пластинчастим графітом містить: 2,9.. .3,6 % С; 1,5.. .3,5 % Бі; 0,4... 1,0 % Мп; 0,2.. .0,6 % Р; 0,03.. .0,12 % Б. Вуглець забезпечує хорошу рідкотекучість, зокрема зменшує лінійну усадку за рахунок виділення графіту в процесі кристалізації. Нижню границю вмісту вуглецю (2,9 %) беруть для товстостінних виливків, а верхню (3,6 %) для тонкостінних. Силіцій підвищує рідкотекучість, сприяє процесу графітизації, чим значно зменшує усадку чавуну і є одним із основних елементів у чавуні, який поліпшує його ливарні властивості. Манган відбілює чавун, збільшує усадку, але утворюючи сполуку МпБ, він нейтралізує дуже шкідливий вплив сірки, і тому його має бути в чавуні в 5... 7 разів більше, ніж сірки. Сірка сильно погіршує ливарні властивості чавуну, знижуючи рідкотекучість і збільшуючи усадку, й утворює газові раковини і тріщини у виливках. Тому масова частка сірки в чавуні становить не більше ніж 0,12%. Виливки із сірого чавуну добре розсіюють вібраційні коливання, тому їх широко використовують для виливання станин верстатів. 2. Ковким називають чавун, який дістають методом тривалого відпалювання виливків, що мають мікроструктуру білого чавуну. При відпалюванні виливків при температурі 950... 1000 °С цементит білого чавуну розкладається, утворюючи ферит і вуглець відпалу (графіт), який має не пластинчасту (як у сірому звичайному чавуні), а пластівчасту форму. Така форма графіту надає виливкам із чавуну більш високої міцності, деяку пластичність та опір ударним навантаженням. Отже, виливки із ковкого чавуну займають проміжне положення між звичайним сірим чавуном і сталлю. Щоб одержати виливки із структурою білого чавуну, склад вихідного чавуну обмежують порівняно вузькими межами вмісту елементів: 2,4...2,8 % С; 0,8... 1,4 % Бі; Мп 1,0 %; Б 1,0 %; Р 0,2 %. Вартість виливків із ковкого чавуну значно вища від звичайного сірого, що пояснюється тривалим коштовним відпалюванням виливків, який може тривати 70.. .80 год. Нині існують методи швидкісного відпалювання (10... 15 год) на ковкий чавун. Виготовляючи виливки із ковкого чавуну, потрібно перед заливанням форми перегріти метал до 1400... 1450 °С, що, в свою чергу, потребує використання формових і стрижневих сумішей з підвищеною вогнетривкістю. Значна об'ємна усадка білого чавуну (5 %) примушує встановлювати додатки або холодильники біля місцевих стовщень виливка, а збільшена лінійна усадка використовувати піддатливі суміші. 3.Модифікування сірого перегрітого рідкого чавуну магнієм з феросиліцієм або церієм перед заливанням у ливарну форму дає можливість дістати в структурі графіт кулястої форми. Виливки з такого чавуну мають значно менший припуск на обробку. Щодо міцності, то цей чавун наближається до сталі й перевищує міцність сірого і ковкого чавунів; пластичність його в 5... 15 разів перевищує сірий чавун і наближається до сталі, а виливки на 25...30 % дешевші, ніж сталеві. Технологія виготовлення форм для виливків із чавуну з кулястим графітом нічим не відрізняється від технології формування для виготовлення виливків із сірого чавуну. 4. Плавка чавуну. Вихідні матеріали, які застосовують для виплавлення рідкого чавуну, називають шихтовими, або шихтою. Металева частина шихти складається з 30.. .40 % доменного ливарного чавуну, 40.. .60 % повороту власного виробництва і чавунного брухту, 0...20 % сталевого брухту і 0... 10 % феросплавів. Флюси, що використовуються під час плавки чавуну, переводять у шлак золу палива, формову і стрижневу суміші, які пригоріли до повороту, і оксиди різних елементів металевої частини шихти, що вигоряють. Флюсами є вапняк, доломіт і мартенівський шлак. Вагранка є найбільш поширеним агрегатом для плавки чавуну у ливарних цехах. Вона проста за конструкцією і в обслуговуванні, витрата палива і вигар заліза в ній порівняно малі. Вагранка (рис.III.33)-це циліндрична шахтна піч. Кожух шахти б зварено з листової сталі і зсередини футе-ровано шамотною цеглою 7. Шахта спирається на опорну плиту 2, закріплену на чотирьох колонах 7. Крізь вікно (яке під час роботи вагранки замуровують і закривають кришкою 3) дно заповнюють формовою сумішшю. Зверху вагранка закінчується трубою 10 і розміщеним над нею іскровловлювачем 77, який уловлює розжарені часточки палива і виносить з вагранки разом із потоком вихідних газів. Шахту завантажують Рис. III.33. Схема вагранки 7Г77Г
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 60 61 62 63 64 65 66... 187 188 189
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
