Технологія конструкційних матеріалів
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 34 35 36 37 38 39 40... 187 188 189
|
|
|
|
Розташування точок Мп і Мк визначається хімічним складом сталі і від швидкості охолодження не залежить. Легуючі елементи збільшують стійкість переохолодженого аустеніту, тобто змішують С-подібні криві на діаграмі вправо і таким чином зменшують швидкість охолодження, потрібну для утворення мартенситної структури. 11. Основні види термічної обробки сталі Залежно від режимів нагрівання й охолодження термічну обробку поділяють на відпалювання, нормалізацію, гартування й відпускання. 1.Відпалювання це операція, при якій сталь нагрівають вище критичних точок, витримують при цій температурі і потім повільно (звичайно разом з піччю) охолоджують. Розрізняють дифузійне, повне і неповне відпалювання (рис. 11.12). Дифузійному відпалюванню піддають великі зливки і виливки з метою підвищення їх хімічної однорідності, або гомогенності. Тому дифузійне відпалювання називають також гомогенізацією. Для цього сталь нагрівають до температури, значно вищої від критичної точки АСз (звичайно 1100...1150 °С), витримують протягом 8...15 год і потім повільно (разом з піччю) охолоджують. Повне відпалювання відбувається при температурі, вищій від точки Ас-3 лише на ЗО...50 °С. Оскільки нагрівання сталі вище від точки Ас?і супроводжується фазовою перекристалізацією, повне відпалювання дає змогу усунути спричинену перегрівом крупнозернистість сталі, дістати структуру з більш рівномірним розподілом фериту і перліту, зняти внутрішнє напруження. При повному відпалюванні зменшується твердість і підвищується пластичність сталі. Повному відпалюванню піддають доевтек-тоїдні та евтектоїдні сталі. При неповному відпалюванні сталь нагрівають до температур, вищих за точку АС{, але нижчих від точок АСг або АСт. При цих температурах пере-кристалізовується тільки перліт, а надлишкова фаза (ферит у доевтектоїд-них і цементит у заевтектоїдних сталях) залишається без змін. Неповному відпалюванню піддають поковки і штамповки, оброблені при температурах, що не спричинюють значного зростання зерен. Метою неповного відпалювання є зняття внутрішніх напружень у сталі. Нагрівання заевтектоїдних сталей трохи вище від точки АС{ (до 740...750 °С), витримування при цій температурі й наступне дуже повільне охолоджування при переході через точку АГ{ сприяє сфероїдизації цементиту, тобто утворенню зернистого перліту, тому відпалювання на зернистий перліт інакше називається сфероїдизацією. Сталі із структурою зернистого перліту менш тверді, більш в'язкі і мають кращу оброблюваність, ніж сталі із структурою пластинчастого перліту. 2.Нормалізація полягає у нагріванні сталі на 30...50 °С вище від точок Ас3 або Аст, витримуванні при цій температурі й наступному охолодженні Рис. 11.12. Інтервал температур 7", °С нормалізації та відпалювання сталі на спокійному повітрі, тоб(З то відрізняється від відпалювання дещо більшою швидкістю охолодження. Нормалізація сприяє утворенню більш дрібнозернистої, ніж при відпалюванні, структур ри, тому в нормалізованому стані сталі мають ліпші механічні властивості, ніж у відпаленому. Для вуглецевих сталей нормалізація звичайно замінює триваліший за часом процес відпалювання. 3. Гартуванням називається операція, при якій сталь нагрівають на 30...50 °С вище від точки АС{ або Ас^ витримують при цій температурі, а потім швидко (звичайно з швидкістю, більшою за критичну) охолоджують. Унаслідок такої обробки в сталі, як правило, формується мартенситна структура, тому твердість і міцність її досягають максимального значення. Доевтектоїдні сталі піддають повному гартуванню від температури, вищої за точку Ас? на 30...50 °С, тобто від температури, при якій структура цих сталей є аустенітом. Після повного гартування структура до-евтектоїдних сталей стає мартенситною. Заевтектоїдні сталі піддають неповному гартуванню від температури, що перевищує точку Асх на 30...50 °С. Повне гартування для цих сталей навіть шкідливе, бо супроводжується зростанням зерен і потребує додаткової витрати теплоти на нагрівання. Вирішальним фактором у процесі гартування є швидкість охолодження, тому вона визначає характер структури сталі, яка формується при цьому. Швидкість охолодження сталі при гартуванні визначається охолоджувальною здатністю гартівного середовища (найчастіше води або мінерального масла). Вода кімнатної температури охолоджує сталь при 650...550 °С зі швидкістю, вищою за критичну (приблизно 660 °С/с). У цьому її перевага як гартівного середовища. Істотним недоліком води є те, що в момент аусте-нітно-мартенситного перетворення вона охолоджує сталь також із великою швидкістю (близько 300 °С/с), а це призводить до виникнення великих внутрішніх напружень, які спричинюють короблення і навіть розтріскування виробів, що гартуються. Мінеральне масло під час аустенітно-мартенситного перетворення охолоджує сталь приблизно в 10 разів повільніше за воду. Однак у верхньо
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 34 35 36 37 38 39 40... 187 188 189
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
