Технологія конструкційних матеріалів
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 178 179 180 181 182 183 184... 187 188 189
|
|
|
|
ють на поверхні виробу плівку, а також є сполучниками інших компонентів лакофарбових матеріалів. Більшість з них належать до високомолеку-лярних сполук або стають ними в процесі плівкоутворення. Розчинники леткі органічні речовини, призначені для розчину плівкоутворювальних компонентів. Вони також впливають на швидкість плівкоутворення і фізико-механічні властивості плівки, не змінюючи її хімічних властивостей. До них належать вуглеводні (уайт-спірит, толуол), ефіри (етилацетат, бутилацетат), спирти (бутиловий, етиловий), кетони (ацетон, метилетилкетон, циклогексанон) та ін. Пігменти порошкові речовини, які надають лакофарбовим матеріалам певного кольору, а також підвищують захисні властивості плівки -термо-, водоі хімічну стійкість. До них належать: білі пігменти (білила цинкові, свинцеві, титанові), жовті (свинцевий крон, охра), червоні (сурик свинцевий і залізний), зелені (оксид хрому) та ін. Наповнювачі порошкові речовини, що надають лакофарбовому покриттю необхідні фізико-механічні властивості, а також зменшують вартість покриття (тальк, каолін, магнезія, гіпс тощо). У ряді випадків наповнювачі одночасно можуть бути і пігментами. Пластифікатори органічні речовини, які протягом тривалого часу зберігають еластичність покриття, гнучкість плівки при низьких температурах. Пластифікаторами є дибутилфталат, трикрезилфталат та ін. Сикативи солі деяких органічних кислот (резинати і нафтенати кобальту, свинцю, цинку). Вони діють як каталізатори в процесі полімеризації плівкоутворювача і підвищують у 7...8 разів швидкість висихання масляних матеріалів при кімнатній температурі. Лакофарбові матеріали можуть мати також інші добавки: стабілізатори, антистатики тощо. 2.Види лакофарбових матеріалів. Залежно від призначення лакофарбові матеріали поділяють на лаки, фарби (емалі), грунтівки, шпаклівки. Лаками називають розчини плівкоутворювальних речовин в розчинниках, після висихання яких утворюються прозорі плівки. Фарби це композиції зазначених вище компонентів лакофарбових матеріалів. Якщо плівкоутворювачем у них є оліфа, то їх називають масляними фарбами, а якщо введено лак, — то емалями. Ґрунтівки і шпаклівки це емалі або фарби з великою кількістю пігментів і наповнювачів, які введені для одержання густої консистенції. 3.Підготовка поверхні для нанесення покриття. Якісне покриття можна одержати на добре підготовленій поверхні, ретельно очищеній від продуктів корозії, різних забруднень, старого покриття. Підготувати поверхню для нанесення покриття можна механічним, хімічним або термічним способами. До механічних способів підготовки поверхні належать піскоструминне і гідропіскоструминне очищення, очищення наждачними шкурками і щітками. Ці способи можуть суміщати також знежирення поверхні добавкою водного розчину лугів. Хімічні методи передбачають знежирення поверхні органічними розчинниками і травлення водними розчинами кислот для видалення іржі та окалини. Термічним способом видаляють іржу, окалину, сліди старого покриття, нагріваючи поверхню полум'ям ацетиленокисневого пальника. 4.Нанесення лакофарбових матеріалів. Найпростішим способом нанесення лакофарбових матеріалів є ручне нанесення їх щітками або шпателем. Проте цей спосіб малопродуктивний, а якість покриття значною мірою залежить від кваліфікації виконавця. До продуктивніших способів належать пневматичне і рідке розпилення, нанесення в електричному полі високої напруги. Пневматичне розпилення здійснюють пульверизатором під дією стисненого повітря. При рідкому розпиленні лакофарбовий матеріал витісняється крізь отвори сопла під дією гідравлічного тиску. Цей спосіб економніший, ніж пневматичний, не супроводжується утворенням туману, дає змогу використовувати матеріали з більшою в'язкістю. При нанесенні лакофарбових матеріалів в електричному полі частинки цих матеріалів у зоні електричного поля заряджаються і осідають на виріб з протилежним зарядом. Розпилення може здійснюватися будь-яким способом. 5.Сушіння покриттів. При висиханні лакофарбових матеріалів відбуваються складні фізико-хімічні процеси. В термопластичних матеріалах випаровуються розчинники, а в термореактивних, крім того, відбувається полімеризація або поліконденсація. Тому метод і режими сушіння покриттів встановлюють з урахуванням властивостей лакофарбового матеріалу і виробу. Сушіння може бути природним при температурі повітря або штучним при підвищених температурах. Підвищення температури сушіння підвищує адгезію, твердість, паливоі водостійкість покриття. При штучному сушінні теплота може передаватися конвекцією або тер-морадіацією. Конвективне сушіння ґрунтується на обтіканні пофарбованого виробу гарячим газом або продуктами згоряння в спеціалізованих сушильних установках з паровим, електричним або газовим обігріванням. Терморадіаційне сушіння засноване на поглинанні пофарбованою поверхнею теплової енергії, випромінюваної видимою і невидимою частинами спектра інфрачервоних променів. Досить часто лакофарбовані покриття сушать одночасно конвектив-ним і терморадіаційним методами. Запитання і завдання для самоконтролю 1.Перелічіть характерні властивості пластмас як конструкційних матеріалів. 2. За якими ознаками щодо нагрівання класифікують пластмаси? 3.Перелічіть основні компоненти пластмас. Яку роль вони виконують?
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 178 179 180 181 182 183 184... 187 188 189
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
