Технологія конструкційних матеріалів
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 175 176 177 178 179 180 181... 187 188 189
|
|
|
|
Склеювання термопластів ґрунтується на здатності розчинника полегшувати взаємну дифузію макромолекул полімерів. З цією метою на старанно припасовані й знежирені поверхні деталей наносять щіткою, валиком або зануренням розчинник. Після відкритого витримування, достатнього для набухання поверхонь склеювання на глибину 0,5... 1,0 мм і видалення надлишку розчинника, деталі складають і витримують певний час під тиском для полегшення взаємної дифузії макромолекул в набухлих поверхневих шарах і утворення твердого клейового шару. Для прискорення процесу склеювання і підвищення міцності з'єднання до розчинника добавляють подрібнений наповнювач, яким звичайно є той самий полімер, що і склеюється. Попадаючи на з'єднувані поверхні, такий розчинник активніше дифундує в них і сприяє одержанню більш якісного шва. Склеювання розчинниками застосовують для з'єднання деталей із органічного скла, полістиролу, полівінілхлориду, поліаміду та інших термопластів. Для склеювання органічного скла використовують хлороформ, дихлоретан, ацетон, толуол. Відкрите витримування деталей з нанесеним розчинником має тривати не більш як 2 хв, зібраних деталей до моменту навантаження 15 хв, витримування під тиском 0,2...0,5 МПа не менше ніж 4 год у разі використання дихлоретану і 8 год оцтової кислоти. Для з'єднання поверхонь складної конфігурації застосовують розчинник з добавкою 2...5 % подрібненого того самого органічного скла. Це підвищує в'язкість розчинника і зменшує швидкість його випаровування, прискорює процес склеювання. Для склеювання полістиролу застосовують толуол, бензол, трихлор-етилен, бутилацетат або розчин 1...5 % полістиролу в дихлоретані. Полівінілхлорид склеюють чистим розчинником або з добавкою до нього перхлорвінілової смоли. Розчинниками є органічні речовини з високою розчинною здатністю: дихлоретан, трихлоретан, діоксан, метиленхлорид та ін. Деталі з поліаміду склеюють концентрованою мурашиною кислотою або 10...20 %-м розчином поліаміду в цій кислоті. Для склеювання полікарбонатів застосовують метиленхлорид, етилен-хлорид та інші хлоровані вуглеводні або розчини в них 1 ...5 % полікарбонату. 45 СО \ ^(3...5)5 85 Рис. VII.23. Склеювання листових і плівкових термопластів: а внапусток; б на вус; в у стик Целулоїд та нітроцелюлозний етрол склеюють ацетоном, а ацетилцелю-лозний етрол мурашиною кислотою. Склеювання поліетилену, поліпропілену, фторопласту та деяких інших термопластів затруднене і потребує попередньої обробки поверхонь деталей деякими реагентами. Після такої обробки їх склеюють різними клеями. Листові й плівкові термопласти склеюють внапусток, на вус і у стик з односторонньою накладкою (рис. УІІ.23). Довжина напустку має бути не менше чотирьох, вуса трьох-п'яти і накладки восьми товщин склеюваного листа. Товстіші вироби, стрижні, труби можна склеювати у стик без накладок. Для з'єднання деталей із реактопластів застосовують більш складні речовини клеї. Поряд з основою (звичайно полімерною) до складу клею входять різні добавки: наповнювачі, розріджувачі, прискорювачі, затверджувачі. Клеї класифікують за вмістом, природою і властивостями основи і добавок, за агрегатним станом (рідкі, пастові, порошкові) тощо. Розрізняють клеї холодного і гарячого тверднення. Клеї холодного тверднення готують безпосередньо перед склеюванням, вони тверднуть при кімнатній температурі; гарячого тверднення при температурі 100... 180 °С. До найбільш поширених належать клеї таких основних груп. Феноло-формальдегідні клеї модифіковані полівінілбутиралом, БФ2 і БФ4. їх застосовують для склеювання не тільки пластмас, а й металів, кераміки, скла. Зберігаються вони в рідкому стані в герметично закритій тарі протягом шести місяців. Ці клеї гарячого тверднення. Клей наносять на підготовлені поверхні деталей тонким шаром і витримують на повітрі близько 30 хв. Потім наносять другий шар і витримують (бажано в термостаті) 15 хв при температурі 60 °С і ще 15 хв при 90 °С. Після цього склеювані деталі стискають із зусиллям 0,5...2,0 МПа і протягом 1 год витримують при температурі 140... 180 °С. Після охолодження до 40 °С тиск знімають. Для склеювання деревношаруватих пластиків, текстоліту, пінопластів застосовують феноло-формальдегідні клеї Ф9, ВИАМ Б-3. Після змішування компонентів термін придатності цих клеїв при 20 °С становить 2 год. Клей наносять на склеювані деталі і витримують 5... 10 хв. Після цього деталі стискають із зусиллям близько 0,5 МПа при кімнатній температурі протягом 2...4 год. Епоксидні клеї тверднуть при змішуванні з затверджувачами (поліети-ленполіаміном, малеїновим ангідридом тощо). Термін придатності епоксидних клеїв холодного тверднення (Л-4, ВК-9, ВК-16 та ін.) при температурі 20 °С становить 20...30 хв, а гарячого (ВК-1, ВК-32-ЗМ, К-153 та ін.) 4...6 год. Деталі, склеєні клеями холодного тверднення, витримують під тиском 0,1...0,2 МПа при 20 °С протягом 4 год, а гарячого тверднення під таким самим тиском протягом 12 год.
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 175 176 177 178 179 180 181... 187 188 189
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
