Технологія конструкційних матеріалів
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 163 164 165 166 167 168 169... 187 188 189
|
|
|
|
100 і с; 2 X \о о а СО со \Ъ О 80 60 40 20 і / ^ У. п ч / і 1 1 1 II 1 — —— 1940 1950 1960 1970 1980 1990 2000 Рис. VII.3. Динаміка світового виробництва: / сталі; 2 пластмас; 3 КДПМ застосовувати їх для виготовлення деталей гальмівних пристроїв; високі електроізоляційні характеристики; велика прозорість та інші оптичні властивості деяких пластмас; можливість переробки у вироби найбільш продуктивними способами литтям, видавлюванням тощо з коефіцієнтом використання матеріалу 0,9...0,95. Водночас, вибираючи пластмаси для виготовлення різних деталей, слід враховувати, що вони мають низькі міцність, твердість і жорсткість; велику повзучість, особливо у термопластів; низьку теплостійкість (більшість пластмас має робочу температуру -60...+200 °С, деякі пластмаси можуть працювати при 300...400 °С); низьку теплопровідність (в 500...600 разів меншу, ніж у металів); здатність старіти втрачати властивості під впливом теплоти, світла, води та інших факторів. При старінні зменшується еластичність і міцність пластмас, збільшується їх жорсткість і крихкість. 2. Класифікація пластмас Залежно від стану при нагріванні пластмаси поділяють на термопластичні і термореактивні. Основою термопластичних пластмас є смоли лінійної або розгалуженої структури. Здебільшого такі пластмаси становлять чистий полімер, іноді з деякими добавками. Під час нагрівання вони розм'якшуються, переходять у в'язкотекучий стан, а при охолодженні затвердівають. Більшість з них має обмежену робочу температуру (60...90 °С). Термореактивні пластмаси (реактопласти) виготовляють на основі термореактивних смол. Ці смоли, нагріваючись, спочатку розм'якшуються, а потім, при певній температурі, переходять у твердий, нетопкий і нерозчинний стан, тому повторно переробляти їх неможливо. Теплостійкість їх становить 150...200 °С, а деяких 260...370 °С. Термореактивні пластмаси виготовляють в основному з наповнювачами, тому основою для них звичайно є смоли з високими адгезійними властивостями і достатньою теплостійкістю. До них належать феноло-фор-мальдегідні, силіцієорганічні, епоксидні та інші смоли. Найбільш поширені феноло-формальдегідні смоли. Залежно від хімічного складу вони можуть бути термопластичними або термореактивними. Термопластичні (новолачнї) смоли добувають поліконденсацією формальдегіду НСНО з надлишком фенолу С6Н5ОН за наявності мінеральних кислот. Смоли мають лінійну будову. При нагріванні до 100... 120 °С вони плавляться, а при охолодженні тверднуть. Вони розчиняються в спирті, ацетоні та інших органічних розчинниках. Термореактивні (резольні) смоли добувають поліконденсацією фенолу з надлишком формальдегіду за наявності лугів. При нагріванні термореактивні смоли проходять три характерні стадії: 1) стадію А (резол), в якій смола, нагріваючись, переходить у рідкий стан, маючи розчинність в органічних розчинниках (ацетоні, спирті та ін.); 2) В (резитол), коли смола при нагріванні стає еластичною, маючи часткову розчинність у розчинниках; 3) С (резит), при якій смола переходить у твердий стан і стає неплавкою, ненабухаючою та нерозчинною. Зміна властивостей смоли пов'язана з переходом лінійної структури макромолекул у сітчасту. Резит має достатню механічну міцність, електроізоляційні властивості, хімічну стійкість, теплостійкість та ін. Резити стійкі до водних і слабо-кислих середовищ, бензину, масел, органічних розчинників. При температурі близько 300 °С відбувається термічна деструкція резиту з виділенням води і фенолу. При більш високих температурах утворюється кокс. Для виготовлення виробів з пластмас на основі новолачних смол такі смоли переводять у резольні (термореактивні), добавляючи в склад порошків, що пресуються, формальдегід у кількості, якої не вистачає (наприклад, 10... 15 % уротропіну), а потім нагріваючи. Внаслідок цього дістають резит. Як конструкційний матеріал пластмаси звичайно класифікують за видом наповнювачів. За цією ознакою їх поділяють на пластмаси без наповнювачів, з наповнювачами (порошковими, волокнистими, шаруватими) і газонаповнені. 1. Пластмаси без наповнювачів це здебільшого термопластичні полімери. Іноді до складу цих пластмас вводять невеликі кількості наповнювачів, щоб надати їм спеціальних фізичних або механічних властивостей.
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 163 164 165 166 167 168 169... 187 188 189
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
