Технологія конструкційних матеріалів
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 124 125 126 127 128 129 130... 187 188 189
|
|
|
|
За даними багатьох досліджень кількість теплоти, що переходить у стружку, становить 25...84 %; у різець 2...8 %; залишається в деталі 20...50 %, близько 1 % випромінюється в навколишнє середовище. Зі збільшенням швидкості різання відносна кількість теплоти, що відводиться стружкою, збільшується, а тієї, що переходить у виріб та інструмент, зменшується. 2. Нагрівання різального інструмента і оброблюваних деталей. Температура нагрівання інструмента може бути досить значною, оскільки різальна кромка постійно перебуває в зоні найбільшого тепловиділення, а теплопровідність інструментальних матеріалів порівняно невелика. Температура залежить від опору деформування, теплопровідності та тепломісткості матеріалів заготовки й інструмента. Зі збільшенням міцності й твердості матеріалу зростає робота, що витрачається на різання, збільшується кількість виділеної теплоти і підвищується температура інструмента. В поверхневому шарі інструмента, що перебуває в контакті зі стружкою, температура може досягати точки плавлення оброблюваного металу. Це призводить до зменшення зусиль різання, проте знижує твердість і стійкість різальних інструментів, а також може спричинити погіршення точності та якості деталей. Великий вплив на температуру різального інструмента має швидкість різання, дещо менший подача і ще менший глибина різання. У нормальних умовах роботи температура, що допускається для інструмента з вуглецевої сталі, не повинна перевищувати 200...250 °С, із швидкорізальної сталі 550...600 °С, для інструмента, оснащеного твердими сплавами, 800... 1000 °С, мінералокерамікою 1000... 1200 °С. Значно зменшити температуру зони різання можна застосуванням мастильно-охолодної рідини (МОР). МОР крім охолодження завдяки мастильним властивостям зменшує тертя і роботу деформації. 8. Спрацювання і стійкість різального інструмента 1. Критерій затуплення. Під спрацюванням різального інструмента розуміють руйнування його контактних поверхонь під впливом сил тертя стружки об передню поверхню інструмента і задніх поверхонь його об заготовку. Значний вплив на спрацювання має температура нагрівання різальної кромки. Численними дослідженнями встановлено, що залежно від умов різання інтенсивність спрацювання інструмента визначається різними за своєю природою процесами. Інтенсивне руйнування контактних поверхонь інструмента часто зумовлене наявністю в оброблюваному матеріалі досить твердих складових (карбідів, оксидів, поверхневої кірки), які зберігають значну твердість й при нагріванні. Вони діють як абразиви, дряпаючи поверхню тертя. Великий тиск і висока температура різання спричинюють адгезійні процеси на контактних поверхнях, унаслідок яких частинки інструменталь мм а / 'в 0 20 40 60 Т, хв Рис. УЇ.9. Основний вигляд та крива спрацювання різальних інструментів ного матеріалу під дією молекулярних сил безперервно відриваються і виносяться стружкою та оброблюваною заготовкою. Гранично допустиме спрацювання, при якому інструмент втрачає працездатність, називають критерієм затуплення. Зі збільшенням спрацювання задньої поверхні інструмента зростають сили різання, збільшується робота тертя, підвищується температура, збільшується шорсткість обробленої поверхні, тому за критерій затуплення беруть певне спрацювання задньої поверхні інструмента й3 (рис. VI.9, а). На рис. VI.9, б наведено криву спрацювання різця по задній поверхні залежно від часу роботи, яка має три характерні ділянки: ділянка О А початкового спрацювання; А В нормального спрацювання; ВС катастрофічного спрацювання. В точці С спрацювання відповідає такому стану інструмента, при якому продовжувати процес різання неможливо. Різання треба припиняти в точці В, в якій спрацювання відповідає встановленому критерію затуплення. Допустиме спрацювання Л3 залежить від оброблюваного та інструментального матеріалів, виду різального інструмента, режиму різання, точності й шорсткості обробленої поверхні. Так, для токарних різців, оснащених пластинками твердих сплавів, при чорновому точінні сталі й3 = 0,8...1,0 мм, а при точінні чавуну й3 = 1,4... 1,7 мм. При чистовій обробці встановлюється технологічний критерій затуплення, тобто така величина, перевищення якої призводить до того, що точність і шорсткість обробленої поверхні перестають відповідати технічним умовам. 2. Стійкістю інструмента називають час його роботи між переточуваннями при усталеному режимі різання. На стійкість впливають оброблюваний матеріал і матеріал інструмента, режим різання та інші умови обробки. Від стійкості залежать продуктивність і вартість обробки; її вибирають такою, щоб вартість операції, що виконується, була мінімальною. Складні дорогі інструменти, що встановлюють на верстатах із складним налагодженням, повинні мати більший період стійкості. Стійкість токарних різців із швидкорізальних сталей становить 30...60 хв, твердосплавних різців 45...90 хв, фрез циліндричних 180...240 хв.
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 124 125 126 127 128 129 130... 187 188 189
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
