Технологія конструкційних матеріалів
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо
Если Вы являетесь автором данной книги и её распространение ущемляет Ваши авторские права или если Вы хотите внести изменения в данный документ или опубликовать новую книгу свяжитесь с нами по по .
Страницы: 1 2 3... 110 111 112 113 114 115 116... 187 188 189
|
|
|
|
6-зона синьоламкості. Тут метал нагрівається до температури 200...450 °С і за своєю структурою не відрізняється від структури основного металу, але порівняно з ним він менш пластичний. Зона термічного впливу, як і структурні зміни на окремих ділянках, залежить від способів та режимів зварювання і типу зварюваного матеріалу. В процесі дугового зварювання маловуглецевих сталей зона термічного впливу не перевищує 6... 10 мм, у газовому зварюванні її лінійні розміри збільшуються до 25...28 мм. Якщо зварюють маловуглецеві сталі, то структурні зміни в зоні термічного впливу майже не знижують механічних властивостей зварних з'єднань. Під час зварювання сталей з підвищеним вмістом вуглецю або легуючих домішок у зоні впливу утворюються гартівні структури, а іноді і гартівні тріщини. Тому, щоб мати оптимальні властивості зони термічного впливу цих сталей, суворо дотримуються заданого режиму зварювання, а іноді застосовують попереднє підігрівання або наступну термічну обробку. Термічна обробка сприяє також перетворенню дендритної структури в металі шва і відманштеттової у зоні термічного впливу на зернисту структуру, завдяки чому пластичні властивості зварних з'єднань значно підвищуються. ЗО. Зварювання сталей 1.Зварювання вуглецевих сталей. Маловуглецеві сталі (до 0,25 % С) добре зварюються різними способами. Середньовуглецеві сталі (0,26... 0,45 % С) здебільшого зварюються з попереднім підігріванням, а іноді й з наступною термообробкою нормалізацією або відпусканням чи відпалюванням. Високовуглецеві сталі (0,46...0,75 % С) погано зварюються, тому їх не рекомендують для виготовлення зварних конструкцій. 2.Зварювання низьколегованих сталей. Низьколеговані сталі з вмістом до 5 % легуючих елементів зварюються різними способами. Однак на відміну від звичайних маловуглецевих сталей вони, подібно до сталей з підвищеним вмістом вуглецю, мають підвищену схильність до загартування і утворення загартувальних тріщин у зоні термічного впливу. Тому більшість низьколегованих сталей при товщині понад 10 мм зварюють з попереднім підігріванням до температури 150...350 °С, а після зварювання піддають термічній обробці нормалізації і високотемпературному відпусканню. Для виготовлення електродів, що застосовуються для зварювання цих сталей, використовують низьколегований зварювальний дріт. Електродні покриття, як правило, мають фтористо-кальцієву шлакову основу. 3.Зварювання хромистих сталей. Хромисті корозієстійкі сталі з вмістом хрому 13... 18 % при наявності вуглецю понад 0,1 % мають різко виражену схильність до загартування на повітрі. Тому зварювання цих сталей, щоб уникнути появлення в зварюваних швах і в навколошовних зонах структури мартенситу, виконують з обов'язковим підігріванням до 200...250 °С і наступним відпалюванням або високотемпературним відпусканням. У практиці широко застосовують дугове зварювання хромистих сталей електродами з хромонікелевого дроту або дроту того самого складу, що й основний метал, з покриттям типу УОНИ-13. Хромисті сталі, які містять хрому понад 25 %, наприклад марок 15X25, 13X28, належать до феритного класу. При зварюванні феритних хромистих сталей у металі шва утворюється крупнозерниста структура з низькими механічними властивостями. В навколишній зоні також відбувається інтенсивний ріст зерна, що властиве однофазним сталям, які не зазнають фазових змін зі зміною температури. Структура і механічні властивості швів на цих сталях трохи поліпшаться, якщо в електродні покриття ввести титан, алюміній та інші елементи, які сприяють подрібненню зерна. Застосовують також проковування зварних швів. Сталі марок 15X25 і 15X28 зварюють електродами, металевий стрижень яких має такий самий склад, що й основний метал. 4. Зварювання хромонікелевих аустенітних сталей. Хромонікелеві аустенітні сталі мають високу корозійну стійкість і широко використовуються для виготовлення хімічної і нафтової апаратури, особливо сталь марки 10Х18Н9Т. Ці сталі зварюються всіма способами і значно краще, ніж хромисті. Основними труднощами при зварюванні хромонікелевих сталей є утворення при температурі 500...700 °С карбідів хрому і випадання їх на границях зерен, що значно погіршує антикорозійні властивості зварних з'єднань. Щоб перешкодити цьому явищу, хромонікелеві сталі зварюють при мінімальному розігріванні і великих швидкостях охолодження. Для повного відновлення аустенітної структури після зварювання рекомендується вироби піддавати загартуванню від температури 1050... 1100 °С з наступним швидким охолодженням у воді. Ручне дугове зварювання виконують на малих струмах аустенітними хромонікелевими електродами малого діаметра, що мають покриття типу УОНИ-13. Газове зварювання здійснюють із застосовуванням флюсів з бури, борної кислоти і плавикового шпату, а при автоматичному дуговому і електрошлаковому зварюванні використовують спеціальні марки флюсів. Зварювальний дріт у всіх випадках застосовують того самого складу, що й основний метал, але з більш низьким вмістом вуглецю і з присадками титану, молібдену, ніобію й інших елементів. Тонколистові вироби успішно зварюють на точкових і шовних контактних машинах, в середовищі вуглекислого газу, аргонодуговим способом. 31. Зварювання чавуну 1. Особливості зварювання чавуну. Зварювання чавуну застосовують для усунення браку у чавунних виливках, під час ремонтних робіт (наприклад, при заварюванні тріщин у блоках циліндрів двигунів, у станинах верстатів і пресів), при виготовленні зварно-литих конструкцій з ча
Карта
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1 2 3... 110 111 112 113 114 115 116... 187 188 189
Внимание! эта страница распознана автоматически, поэтому мы не гарантируем, что она не содержит ошибок. Для того, чтобы увидеть оригинал, Вам необходимо скачать книгу |
