У випадку легкоплавких теплопровідних матеріалів кількість частинок, які знаходяться в складному агрегатному стані, мала. Хоча деякі метали (наприклад, вольфрам) активно хімічно взаємодіють із навколишнім середовищем, в тому числі і після завершення індивідуальних актів кристалізації частинок, що розширює гаму видів агрегатного стану матеріалу.

На рис. 3.26 подана схема, яка показує внесок частинок матеріалу, що знаходяться в різних станах у потоці, в структуру утворення покриття.

Якщо в потоці переважають повністю розплавлені частинки, то залежно від їх швидкості, температури перед ударом, ступеня їх деформації і подрібнення при укладанні в шар, можуть формуватися структури вигляду, схематично показаного на рис. 3.26, а—д, з, і. Збільшення ступеня перегрівання матеріалу, вищого від температури плавлення, веде до того, що при укладанні в шар частинки деформуються в більшій мірі і утворюють структуру з лускою, меншої висоти і більшого діаметра.

Внаслідок меншої в'язкості матеріал легше розбризкується при заповненні порожнини. Відповідно формується структура з більшим ступенем перемішування матеріалу і менш правильною формою луски. Як наслідок, подрібнення перегрітих частинок (рис. 3.26, в, г, д) при їх співударі з основою або матеріалом покриття в напиленому шарі з'являються дрібні зернисті вкраплення (рис. 3.26, в, г, д).

При співударі з матеріалом, який формується, частинок, що мали внутрішню порожнину, заповнену газом (частинки-бало-ни), утворюються структурні елементи і структури, показані на рис. 3.26, е, ж. Поява таких частинок веде до утворення крупних пор у покритті.

Внаслідок неоднорідності умов нагрівання і охолодження дисперсного матеріалу у високотемпературному потоці можуть утворюватися частинки, які знаходяться в складному агрегатному стані (рис. 3.26, К—-6). На рис. 2.26, к показана частинка, яка була оплавлена в потоці з поверхні — без утворення суцільної оболонки розплаву.

Зчеплюючись внаслідок рідкої фази, такі частинки, а також частинки, показані на рис. 3.26, л—н, що мають суцільну рідку оболонку, утворюють зернисті вкраплення (з твердих ядер). Довільне викришування таких ядер при формуванні шару веде до утворення крупних пор. Наявність у потоці значної частки таких частинок зумовлює утворення структур зернисто-лускатого та зернистого типів.

97